У 1949 році на схилах Дніпра в столиці України почав працювати Зелений театр, що став улюбленим місцем відпочинку киян, завдяки гарним краєвидам, які відкривались з його майданчиків.
Старі фото було опубліковано у спільноті "Київ невідомий" у соціальній мережі Facebook. З осені 2014 року комплекс закрито для відвідувачів.
"1949–1950-ті роки. Зелений театр на схилах Дніпра", – йдеться в повідомленні.
Місцевість, де знаходиться Зелений театр, у різний час мала різні назви, і часто була пов'язана з таємницями та містичними подіями. Спочатку місцевість у районі Аскольдової могили, де за переказами поховали вбитих київських правителів Аскольда і Діра, називалася Угорським урочищем. За однією з версій стародавні угри (предки нинішніх угорців) дорогою з Поволжя та Причорномор'я на Дунай зупинилися тут на якийсь час. На згадку про цю подію 1997 року за проектом Яноша Віга (скульптор Юрій Багалика) в урочищі було встановлено пам'ятний знак.
Про давню історію "потужного енергетичного розлому на тілі Києва", "порталу в паралельні світи" та "давньокиївської фортеці IX століття" відомо небагато. Натомість існує безліч легенд. Наприклад, про те, що колись тут був монастир, який чи то згорів, чи пішов під землю.
Пізніше яр біля підніжжя пагорба, на якому з'явилася царська резиденція у Києві (Царський сад та Маріїнський палац) після відвідин імператрицею Єлизаветою Петрівною України у 1744 році, називали Проваллям - через круті стрімкі схили. Цікаво, що сам палац, збудований у 1752 році, дочекався відвідування імператорської особи лише через тридцять з лишком років. У 1787 році тут зупинялася Катерина II. А на початку ХІХ століття він згорів внаслідок ряду пожеж.
Нагадаємо, Київ завжди був містом, де активно використовували усі технічні новинки та досягнення.
Цивілізація прийшла сюди лише після того, як міська дума вирішила облаштувати прямий проїзд до тераси дніпровського схилу, яку планувалося використати для катання в екіпажах та автомобілях — поширеного виду розваг. Для чого прорізали пагорб, з'єднавши алеї Царського та Купецького саду нагорі Парковим мостом (дипломний проект інженера Євгена Патона). У народі цей міст отримав дві назви: Міст закоханих та Чортовий міст. Бо приваблював не лише романтиків, а й самогубців.
Алею, що проходить під мостом, назвали Петрівською на честь 200-річчя перемоги Петра І над шведами у Полтавській битві. Вона з'єдналася згодом із Козловкою та перетворилася на Паркову дорогу.
Вже за радянської влади - у середині тридцятих років - кладовище біля Аскольдової могили знесли, а на схилах Дніпра почали з'являтися ресторани, кафе та буфети.
Проте основні роботи з благоустрою розпочалися лише після Другої світової війни. Оскільки центр міста лежав у руїнах, тут облаштували велику зону дозвілля з літніми кафе, атракціонами, танцювальними та спортивними майданчиками. І Зелений театр, який збудували у 1949 році на залишках кріпосної споруди. У 50-ті роки минулого століття - це було найкраще місце для прогулянок та гулянь у Києві.
З 2011 року тут розміщувався однойменний літній клуб. У 2014 році він працював і вдень: на нижньому рівні клубу було відкрито басейн із навісами, гриль-бар та ігрова зона. У вересні 2014 року рішенням суду комплекс повернули у власність громади через невиконання умов оренди і клуб був закритий.