З віком імовірність зіткнутися з раком зростає в рази. Цю похмуру реальність останнім часом підкреслюють гучні випадки та відверті дискусії, які вони викликали. За лаштунками вчені збирають докупи головоломку, чому рак стає дедалі поширенішим з віком, і їхні останні висновки можуть прокласти шлях до революційних методів лікування, пише BBC Future, розказує Фокус.
Одна з основних причин, через яку ризик розвитку раку збільшується з віком, — це ушкодження, які накопичуються в нашій ДНК з плином часу. Це пошкодження може бути спричинене різними причинами, включно з сонячним опроміненням, токсинами з довкілля і такими факторами способу життя, як вживання алкоголю і куріння. З роками наші клітини стають менш вправними у відновленні цих ушкоджень, що призводить до мутацій, які можуть спричинити неконтрольований ріст клітин — відмінну рису раку.
Дослідники визначили конкретні механізми, які з віком дають збої і роблять нас більш сприйнятливими до раку. Одним із ключових є молекулярний шлях, що включає ген p53, відомий своєю роллю в придушенні пухлин. У міру накопичення мутацій у цьому гені його ефективність знижується, що робить нас більш уразливими перед раком.
Крім того, з віком стовбурові клітини крові зазнають змін, які можуть призвести до підвищення ризику розвитку раку крові та змінити функції імунних клітин, перешкоджаючи їхній здатності боротися з раковими клітинами. Це явище, відоме як клональний гемопоез, стає більш поширеним з віком і має значний вплив на здатність нашої імунної системи боротися з раком.
Концепція клітинного старіння, коли пошкоджені клітини перестають ділитися і накопичуються в організмі, ще більше ускладнює картину. Таке накопичення може створити сприятливе середовище для розвитку раку, сприяючи хронічному запаленню і подальшому пошкодженню ДНК.
Цікаво, що деякі вчені вважають, що, подібно до того як люди з віком стають більш забудькуватими, клітини також можуть "втрачати пам'ять" про те, як правильно функціонувати. Ця теорія вивчається в контексті раку молочної залози та інших вікових видів раку і ґрунтується на ідеї про те, що гормональні зміни, які відбуваються, наприклад, під час менопаузи, можуть провокувати клітини на ненормальну поведінку.
В основі цих відкриттів лежить усвідомлення того, що стабільність нашого геному і точність передачі інформації з плином часу знижуються. Це призводить до збільшення "шуму" в експресії генів, внаслідок чого клітинам стає складніше запам'ятати, які гени мають бути активними, а які — мовчати, що сприяє виникненню ризику розвитку раку.
Але на горизонті з'явилася надія. Розуміння заплутаного взаємозв'язку між старінням і раком допомагає дослідникам розробляти нові стратегії лікування. Ведуться роботи зі створення ліків, здатних виправити або пом'якшити шкідливий вплив мутацій у ключових шляхах, таких як p53, а також із вивчення можливості повернення назад епігенетичних змін, що сприяють розвитку захворювання.
Однією з перспективних галузей досліджень є сенолітики — препарати, які вибірково впливають на клітини, що старіють, і знищують їх, потенційно зменшуючи тягар вікових захворювань, включно з раком. На ранніх стадіях досліджень вивчається їхня ефективність для поліпшення стану здоров'я літніх людей, особливо тих, хто вже зіткнувся з раком.
Шлях до розгадки зв'язків між старінням і раком складний, але досягнутий прогрес дає проблиск надії. Впливаючи на основні механізми, що підвищують ризик розвитку хвороби з віком, вчені працюють над створенням методів лікування, що дадуть змогу подовжити наші здорові роки та зменшити вплив раку на майбутні покоління.
Дедалі частіше вчені заявляють про те, що людство стоїть на порозі онкологічної катастрофи, страждати від якої будуть люди похилого віку. У спробах докопатися до істини, вчені змогли зрозуміти чому з віком ми стаємо такими вразливими.