Після злив на пагорбі у дворі будинку на Воскресенці постійно знаходили кістки померлих. Це були останки засновників та перших жителів району – бо багатоповерхівки радянська влада побудувала на місці сільського кладовища.
За байдужої і мовчазної згоди влади під час будівництва житлового масиву Воскресенка було знищено щонайменше два старих сільських кладовища.
Один цвинтар був на території парку поблизу сучасного ТРЦ «Квадрат» (неподалік місця, де тепер набирають питну воду у бюветі). Другий – поруч із сучасною пожежною частиною, де у 1960-х роках виросли багатоповерхівки.
Перед риттям котлованів під фундамент частину могил перепоховали, інші ж – знищили.
«У 1967 році в газетах дали оголошення, що кладовище закривають, і ті, хто хоче, можуть перенести могили родичів деінде. Як правило, переносили на Лісове кладовище. Усі інші могили просто згорнули бульдозером в одну купу. Так виник пагорб у дворі нових будинків», – згадує газета “День”.
Аби увічнити пам’ять засновників Воскресенки за часів незалежної України висували пропозицію встановити хрест на пагорбі з залишками поховань корінних жителів села. А на території району пропонували встановити пам’ятник отаману Остафію Дашкевичу, першому власнику Воскресенки і одному із засновників Війська Запорозького. Також була ідея присвоїти розташованій на території мікрорайону Академії МВС імені козацького отамана.
Жителі мікрорайону згадують, як в дитинстві спускалися на санях з гірки, розташованої поруч з будинком. Кажуть, що бачили і могильні пам’ятники, що залишилися від кладовища.
«Мої вікна виходять на гірку. Коли була мала, років 13-15, ця гірка була вище. Якщо стояти до будинку №25 спиною то на правій стороні гірки стирчала плита зі зламаного памʼятника. Та сторона гірки була крутіша з трамплінами, і там каталися взимку дорослі, діти) ліва ж частина була для малечі», – розповідає Наталія Салтикова.
