Після землетрусу 388 року н.е. жителі стародавнього міста Гераклея Сінтіка поховали статую олімпійського бога Гермеса під кількома шарами землі, де вона залишалася недоторканою останні 1650 років.
Археологи, що проводили розкопки каналізаційної системи Гераклеї Сінтіки в Болгарії, виявили добре збережену статую бога Гермеса. Скульптура, ймовірно створена у II столітті нашої ери, має висоту близько 207 см і була закопана після землетрусу, щоб захистити її від руйнувань та змін у релігійних переконаннях, які відбувалися з приходом християнства.
Гераклея Сінтіка, розташована на південному заході Болгарії, була важливим містом у регіоні. Місто заснував король Македонії Філіп II між 356 і 339 роками до н.е. Розкопки, що почалися у 2018 році, показали, що місто мало добре розвинену інфраструктуру, включаючи каналізаційну систему під назвою “Клоака Максима”, де й була знайдена статуя Гермеса.
Скульптура зображує олімпійського бога Гермеса в плащі, з невеликими пошкодженнями: тріщинами на лівій руці та відсутньою частиною правої руки. Ймовірно, вона була вирізана з цільного шматка мармуру майстром у II столітті нашої ери. Дослідники сподіваються повністю розкопати статую та виставити її в історичному музеї в Петричі, Болгарія.
Гермес був видатним божеством у Гераклеї Сінтіці, яка в період свого розквіту прославляла його як одного з головних богів. Після завоювання міста Римською імперією у II столітті нашої ери, місто зберігало свій вплив у регіоні до сильного землетрусу 388 року н.е. У 425 році ще один землетрус знищив більшу частину інфраструктури, і до 500 року місто було покинуте.
З приходом християнства язичницька символіка стала мішенню для нової релігії. У IV столітті, під час правління імператора Феодосія I, багато язичницьких скульптур було зруйновано. Деякі жителі приховували такі витвори мистецтва, щоб зберегти їх у безпеці, що, ймовірно, стало причиною поховання статуї Гермеса.
Археологи вважають, що статую поховали в головній каналізації міста, щоб захистити її від руйнувань, спричинених землетрусами або антиязичницькими угрупованнями. За словами археолога Людмил Вагалинського: “Усе язичницьке було заборонено, і суспільство долучалося до нової ідеології, але, мабуть, деякі люди подбали про своїх старих божеств”.