Декілька днів тому у соцмережах розгорівся скандал, який мав, врешті-решт, розійшовся на всю країну. Виявилося, що нічого ще не закінчилося.
Нагадаємо суть конфлікту. 23 серпня, у День прапора, у Львові, на заході, присвяченому підтримці українських полонених і тим, хто зник безвісти, посадовиця (на той час) Львівської ОВА відмовилася встати під час виконання державного гімну та ще й показала непристойний жест тим, хто зробив їй зауваження, інформує Дзеркало Тижня.
Волонтерка Леся Менкуш-Мальків зняла відео і розмістила його у соцмережах. Воно викликало неабиякий суспільний резонанс, і посадовицю - Лідію Данько (Токарєву) звільнили (за власним бажанням) на тлі скандалу.
Як стало відомо, екс-посадовиця позиватиметься до суду: вона вважає, що її образили незаслужено.
Вона виклала таку версію. Її опублікувало видання ZAXID.NET.
«Спочатку підійшла одна з цих жінок, вона присіла на лавку, ми з нею не комунікували, бо ми не знайомі. Пізніше підійшли ще три її подруги, одна з яких грубо шарпнула мій наплічник. Я попросила так не робити і якщо їй бракує місця, то нехай попросить, щоб його забрала. На це мене обізвали бидлом. Пізніше ця пані сіла до мене впритул і почала дивитись у телефон, де я вела робочу та особисту переписки. Коли я попросила цього не робити, мене черговий раз обізвали бидлякою. Спитали, що я ховаю у телефоні, і сказали, що якщо мені щось не подобається, то я можу сісти на бордюр», – каже Лідія Данько (Токарєва).
Екчиновниця розповідає, що її ображали протягом приблизно 30 хвилин, називаючи «бидлом» та «сепаратисткою», бо вона не дозволяла жінкам прочитати її переписку. На запитання, чому вона не відійшла від них та терпіла образи, Лідія Данько (Токарєва) сказала, що «мала завершити робочі питання». Водночас вона не уточнила, чи «робочі питання» були пов’язані із заходом, під час якого трапився конфлікт.
«Мені потрібно було завершити врегулювання робочих моментів. Не саме у цьому місці, на цій лавочці, але мені було зручніше там завершити робочі питання. Я розглядаю це, як провокацію. Люди, які мене не знають, зазіхають на мою приватну та інтелектуальну власність, як то мої переписки. Шарпають моє майно. Виглядає нелогічно і підозріло, як на мене. Вони це роблять тривалий час. Якщо вже піти хронологічно, то я перша сиділа на цій лавочці і ці пані прийшли пізніше за мене, то чому я маю йти?», – сказала Лідія Данько.
На запитання, чому жінка не встала під час виконання гімну після зробленого зауваження, адже робочу переписку можна вести й стоячи, Лідія Данько відповіла: «Я розумію. Я підвелася б одразу, як тільки б завершила переписку. Але мені пізніше не дали цього зробити, на мене почали напирати, запихати у обличчя телефон. Мене почали штовхати і шарпати. Цей жест (середній палець, – ред.) був адресований одній конкретній пані, яка тривалий час чинила на мене психологічний тиск. Жодної неповаги до національних символів держави я не визнаю. Це конкретний жест до конкретної людини».
Відгукнулася у соцмережах і Леся Менкуш-Мальків , про яку ще у 2020 році фонд "Повернись живим@ писав: "Це — волонтер зі Львова Леся Менкуш-Мальків. Для багатьох поранених військових вона стала мамою, яка у будь-який момент готова прийти на допомогу, підтримати й порадити".
Ось її відповідь. Вона в вільному доступі у Фейсбуці.
"Не знаю - сміятися чи плакати. Але мені погрожують судом за ось це фото і відео, які я виклала в інтернет і які протягом останніх трьох днів поширили чи не всі ЗМІ України, і не лише України. На ньому чиновниця Львівської обласної військової адміністрації Лідія Токарєва сидить і демонструє непристойні жести під час звучання Гімну України, тоді як всі люди довкола неї стоять і співають, приклавши руку до серця.
"Хороша дівчинка Ліда" звинувачує нас, волонтерів, і зокрема мене, в тому, що ми образили її честь і гідність. Що ми цілих 40 хвилин обзивали її, намагалися заглянути в телефон і прочитати її переписку (це підла брехня!), і що вона дуже чемно просила нас не робити цього. Як вона все це чула, будучи в навушниках - загадка. Образи чула, а Гімну не чула. І ще вона, мовляв, мала термінове завдання і не встигала його виконати, тому не встала, а продовжувала сидіти. А фак - це так, невинний жест на мою адресу, бо знімала без її дозволу.
І тут я знову роблю висновок, що непокаране зло - повертається! Чиновницю звільнили не за негідну поведінку державного службовця і наругу над державними символами, а дозволили їй піти за власним бажанням.
Зло отримало впевненість, що так можна. Що нічого за це не буде. І кращий захист - то напад. Хтось проконсультував, дав настанови, і винна вже не вона, а ми, бо, мовляв, цькували її і ображали.
Знаєте, я не боюся суду, хоча жодного разу там не була. Після того, як мій син повернувся з війни, я забула, що таке страх, бо відбоялася тоді, коли він декілька діб не виходив на зв'язок з-під Бахмута.
Але в мене майже не залишилося сил, ні моральних ні фізичних, воювати з такими лідами. Бо залишки моїх сил, і моральних і фізичних, потребує фронт, і мої Воїни, які чекають на нашу допомогу".