"Колючим дияволом" називають дивовижну австралійську ящірку, яка має безліч "принад", що допомагають їй захищатись від хижаків та виживати у пустелі.
Колючі дияволи родом з Австралії і живуть у посушливих чагарникових місцевостях та внутрішніх пустелях країни. Ці маленькі ящірки виростають до 20 сантиметрів завдовжки і розвинули дивовижний набір захисних "пристроїв", зокрема придаток на задній частині шиї, який вони використовують як "хибну голову", щоб ввести в оману ворогів, розказує ТСН.
Багаторівневий захист від хижаків
У разі небезпеки ящірки ховають справжню голову між передніми ногами. При цьому підроблена голова залишається відкритою, що дозволяє вберегти від ворога справді важливу частину тіла.
Засоби захисту колючих дияволів на цьому не закінчуються. Їхні тіла вкриті шипами, які за розміром нагадують шипи троянди. Вони відлякують хижаків, а занадто сміливим ускладнюють кусання, утримання та проковтування ящірок.
Колючі дияволи також можуть роздмухувати груди, щоб здаватися більше, коли бачать перед собою загрозу. Коли вони знаходяться на відкритому просторі — чи шукають вони їжу чи пару — вони також ходять повільно і переривчасто. На думку зоологів, це збиває хижаків з пантелику. Дивна ходи допомогає ящіркам "приспати" у хижака інстинкт переслідування, який активується, коли той бачить потенційну здобич, яка швидко тікає.
Виживання у суворому пустельному кліматі
Дияволи добре пристосовані до свого спекотного, суворого середовища. За екстремальних температур вони зариваються в пісок, щоб захистити себе від сонця. Але найдивовижніший їх винахід – спеціальні канали всередині шкіри, які пов'язують поверхню тіла з ротовою порожниною.За допомогою цих каналів, розташованих між лусочками, ящірки висмоктують воду з вологого піску і переносять її в рот, як через соломинку.
Вони також можуть змінювати колір, щоб регулювати температуру тіла та обмін речовин. Прохолодним ранком ящірки мають тьмяно-коричневий колір, який стає світлішим у міру підвищення температури та підвищення їхньої активності. Світліше забарвлення, ймовірно, допомагає відбивати сонце і не дає їм перегріватися. Однак вони можуть швидко змінювати колір, щоб замаскуватися.
Назва, страшніша за реальність
Наукова назва колючого диявола – Moloch horridus ("Молох жахливий" – пер.). Згідно з дослідженнями, ящірка була вперше показана у Лондоні натуралістом і бізнесменом Джоном Гулдом у 1840 році, але наукову назву їй дав зоолог Джон Грей у 1841 році. Історія стверджує, що на цю назву науковця надихнула епічна поема Джона Мільтона "Втрачений рай", в якій згадується ханаанський бог Молох — кровожерлива постать, яка потребує дитячих жертвопринесень.
Однак насправді колючі дияволи небезпечні тільки для мурах, на яких вони полюють за допомогою липких язиків та твердих зубів, та для хижаків, яких можуть поранити своїми шипами під час нападу.
https://x.com/bilim_up/status/1828020383947395161Bir moloch horridus’un gerçek boyutu! 😯
— bilimUP (@bilim_up) August 26, 2024
Dikenli şeytan ismiyle de bilinen moloch horridus tehlikeli ününün yanı sıra aslında 20 santimetre uzunluğunda ve karıncalarla beslenen zararsız bir hayvandır. Gündüzleri aktif olarak hareket eden bu sürüngenler oldukça yavaşlardır.… pic.twitter.com/SY9OcjnGtp