Льотчики армійської авіації захищають від ракет та дронів небо над мирними містами України.
Про будні бійців телеканалу FREEДОМ розповів пілот із позивним “Гал”.
Зосередженість, холодний розрахунок, впевненість та спокій. Вони мають бути присутніми у кожного військового льотчика, розповідає пілот із позивним “Гал”. Йому ці якості знадобилися в перші дні повномасштабного вторгнення.
“Ми мали відвести бойову техніку в безпечне місце, про яке ворог не знає, тому що позиціонування наших аеродромів, які будували ще за радянських часів, було відоме всім, а майданчики підскоку, які ми собі обрали для виведення техніки з-під удару, були відомі лише нам. Це і дало можливість надалі працювати з цих майданчиків та вести вільний пошук колон противника”, — розповів військовослужбовець Збройних сил України (ЗСУ) “Гал”.
Від розвідників пілоти отримували інформацію про пересування ворожих колон — та вилітали на полювання.
“Траплялося всяке, потрапляли ми і під обстріл противника, і привозили дірки в наших ластівках, але впоралися з цими завданнями. Росіяни не очікували, що на них полюватиме авіація”, — зазначив “Гал”.
Під час бою, розповідає пілот, секунда зволікання — може стати фатальною.
“На тих швидкостях, де ми літаємо, коли ти помітив колону, то ти вже, скажімо так, знаходишся від неї на відстані десь 500, надалі, коли ти вже застосовуєш зброю, це може бути 200 і 150 метрів. Частий випадок, коли ти влітаєш у хмару полум’я, уламків, просто по-іншому не виходило, надто близька відстань для застосування стрілецького гарматного озброєння”, — зазначив “Гал”.
І навіть за таких умов — завдяки злагодженій роботі екіпажу — українські воїни виконували операції, які ставали доленосними.
“Ми отримали завдання на роботу по колоні, яка рухалася у напрямку Гуляйполя, на той момент Гуляйполе обороняли десантники малою кількістю та просили підтримку з повітря. Коли ми прилетіли, ми побачили якусь техніку під посадкою, з такої відстані десь кілометр, ми ще її не ідентифікували, але вирішили застосувати гармату ГШ-230. Командир розрядив кілька черг у вежу цього танка, і рикошет одного зі снарядів потрапив через блістер у кабіну командира і заплутався ось у цьому захисному чохлі. Але інформація, яка надійшла від підрозділу десанту, росіяни знялися з цього рубежу і повернулися на попередній рубіж”, — розповідає пілот.
Розуміти один одного з пів слова, діяти єдиним механізмом — запорука успішної роботи екіпажу, розповідає боєць. Зі своїм командиром він літає з початку великої війни. Вони мають одну мрію на двох.
“Це розрядити наші блоки в Кремль чи місця, де сидить диктатор. Ось це було б прикольно”, — резюмував “Гал”.