Китайський підхід до виховання дітей відрізняється строгістю, що межує з тиранією. Проте ні для кого не секрет, що китайські діти, порівняно з європейськими чи американськими, набагато краще встигають у школі. Розбираємось, чому так відбувається і які якості характеру прищеплюють юним жителям Піднебесної з самого дитинства.
За європейськими мірками китайське виховання – це абсолютно негуманний метод. Але суть у тому, що це частина культури, яка формувалася у Піднебесній віками. Ми вирішили вивчити феномен китайського виховання докладніше, щоб зрозуміти, як саме він працює (і до яких результатів призводить).
Головна мета для дитини – наполегливо працювати і стати кращим
У Китаї батьки незалежно від доходів сім’ї намагаються максимально вкладатися в дитину. Причина цього – найжорстокіша конкуренція: середнячком бути в Китаї не можна, інакше ти нічого не досягнеш у країні з величезним населенням. Щоб отримати роботу, хоч топ-менеджера, хоч пересічного співробітника, треба витримати величезний конкурс – претендентів на одне місце дуже багато. Дитині з дитинства вбивають у голову, що в будь-якій справі, якою вона займається, вона повинна досягти максимуму. Потрібно працювати, інакше станеш невдахою і нічого не досягнеш. Дитина – це своєрідний проект, який має виправдати вкладені у нього сили. Його, звичайно, люблять, але ні про які пустощі не йде мова.
Незалежно від віку дитини, його день розписаний по годинах. Заняття, додаткові заняття, гуртки, секції, творчі студії тощо. Вільного часу у китайських дітей просто немає, тільки на сон та їжу.
Контроль з боку батьків та фізичні покарання
Батьки суворо стежать за успішністю дітей. Нерідко мама чи тато до університету ретельно перевіряють домашні завдання у дітей. Китайці не можуть дозволити собі безладного ставлення до контролю над навчальним процесом. «Вчиться і нехай собі вчиться, потім якось в університет влаштуємо», або «школа – це його зона відповідальності, ми дитині довіряємо» – таке ставлення у Піднебесній не вітається. Батьки відповідають за дітей, і тому вони суворо контролюють всі сфери їхнього життя, звідси виникають і жорсткі методи виховання аж до фізичних покарань. Порка за будь-яку провину – загальноприйнята традиція. Тут ніхто не цікавиться психологічним станом дитини, скарги на втому при дійсно величезному навантаженні вже з дитсадкового віку, будуть розцінені, як лінь і небажання працювати.
Вчителі «тягнуть» усіх
Щодо школи, то для вчителя дуже важливим показником учня є його старанність. У китайських школах відсутнє поняття «улюбленець викладача», бо ставлення до всіх рівне, нейтральне. І успішність у всіх приблизно однакова, бо кожен учень працює на межі, і всіма силами викладачів його дотягують до потрібного рівня. Для Піднебесної нетипова ситуація, як у наших школах, коли у класі є певна «зірка», «вундеркінд», «гордість школи». Там випускники виходять із однаковим високим рівнем знань. Всі педагоги відрізняються супервідповідальністю, вони націлені на результат, їх головне завдання, незалежно від віку учнів, навчити їх тому, що закладено в програмі.
Для китайської системи освіти також і немає поділу на двієчників і відмінників, кожен школяр отримує максимум можливого і в результаті наполегливої праці досягає певного результату, не відстаючи від інших.
Головні риси, які виховують у китайських дітей, – це феноменальна працьовитість, посидючість і неквапливість (темп і швидкість виконання поставленого завдання тут не має значення, головне досягти результату). У будь-якій дитині примудряються знаходити її потенціал, сильний бік і саме це розвивати, хоч би що це було. Саме тому за різними напрямками та на різних соціальних рівнях усі фахівці роблять свою роботу на високому рівні.
Воля старшого – закон
Ставлення дітей до батьків і до всіх дорослих у Китаї вкрай поважне незалежно від віку. Старше покоління – непохитний авторитет і для маленької дитини, і для підлітка, і для студента. З дорослими не сперечаються, не заперечують, їхні слова не піддаються сумнівам або обговоренню. Діти повинні слухатися. У китайській сім’ї воля старшого – закон.
Для українських дітей часто не існує слово «ні», якщо ми його чуємо, то розуміємо, що можна знайти якусь лазівку і щось вигадати. І наші діти теж ростуть з усвідомленням, що головне вміти домовитися і порозумітися. У Китаї подібне не прокатує. Там дуже жорсткі правила, «договорити» і «підмазатися» тут не вийде, хоч би якої сфери це стосувалося. Порушення правил карається покараннями і інакше й бути не може. Китайська система жорстка та абсолютно негнучка.