Легенди про Чорного Шака століттями розповідають у Східній Англії. І навіть показують сліди пекельного полум'я на дверях церкви.
Британський актор і телеведучий Чарлі Купер вирішив довести або спростувати існування Чорного Шака, персонажа англійського фольклору. Шака зображують у вигляді величезного чорного пса з "пекельними" червоними очима, який бродить Східною Англією.
Чарлі навіть готовий сидіти в засідці ночами, щоб зняти на камеру появу міфічної істоти, яку бачили впродовж століть ночами.
У своєму новому серіалі BBC "Країна міфів" актор намагається провести нічну засідку в сільській місцевості Норфолка, щоб спробувати зняти на камеру лютого пекельного гончака.
Кажуть, що Чорний Шак блукає узбережжям і сільською місцевістю Норфолка і Саффолка, де найчастіше його і бачили. Протягом століть цей звір вселяв страх у серця всіх, хто зустрічався йому на шляху. Згідно з легендами, той, хто побачить Чорного Шака, або члени його сім'ї, помруть протягом року.
Доктор Девід Волдрон, історик і антрополог, повідомив, що історії про чорних собак на Британських островах сягають письмових джерел IX століття.
"Версії цієї історії ширяться по всій країні і, звичайно ж, по всій Європі. Люди відзначали виразне почуття "неправильності", коли вони це бачили, і це, на їхню думку, відрізняло цей досвід від спостереження за звичайним собакою", — розповів доктор Волдрон.
Один із ранніх записів, що описують "вугільно-чорних гончаків із очима, схожими на блюдця", датовано 1127 роком, він міститься в історичному рукописі "Хроніки Пітерборо".
Однак насправді легенда про Чорного Шака зародилася 4 серпня 1577 року в церкві Святої Трійці в Блітбурзі, Східний Саффолк.
Коли зовні вирував сильний вітер, гуркіт грому відчинив двері церкви і в церкву з гарчанням ввалився чорний волохатий "диявольський пес". Свідки розповідали, що величезний пес пронісся, убивши чоловіка та хлопчика і змусивши церковний шпиль обрушитися через дах.
На дверях церкви досі можна побачити сліди пекельного полум'я та пазурів Чорного Шака. Місцеві жителі називають їх "відбитками пальців диявола".
Ще одна зустріч, що сталася того ж дня в церкві Бангі, за 12 миль на південний схід, була описана англійським священиком Авраамом Флемінгом.
"Цей чорний собака... пройшов між двома людьми, що стояли на колінах і, мабуть, були зайняті молитвою, і звернув шиї їм обом", — писав Флемінг у "Дивному і жахливому диві" (1577).
Однак за майже 450 років, що минули з моменту інциденту в церкві Блітбурга, було зафіксовано безліч випадків передбачуваних зустрічей із Чорним Шаком і нові повідомлення про нього надходять майже щомісяця.
Історик В.А. Датт також писав про Чорного Шака у своїй книжці 1901 року "Дороги і провулки", дія якої відбувається у Східній Англії. "Він набуває вигляду величезного чорного собаки і блукає темними провулками і пустельними польовими стежками, де, хоча від його виття кров холоне в жилах, його кроки не видають ні звуку", — писав він. Звичайно, роман "Собака Баскервілів" якоюсь мірою відображає легенду про Чорного Шака.
Ще один свідок описував 1973 року, як ледь встиг втекти на своєму мотоциклі від пекельного пса. Чорного Шака бачили навіть у 2024 році на пустельній стежці в сутінках.
Доктор Волдрон розповів, що під час роботи над книжкою він зустрічався з багатьма людьми, які мали досвід спілкування з чорним собакою, включно з друзями і членами сім'ї.
"Мені здалося, що це схоже на спілкування з людьми, які в якомусь сенсі пережили глибокий релігійний досвід", — зазначає він.
Тим часом доктор Вуллі, який написав 2018 року статтю про цю легенду, заявив, що розповіді про Чорного Шака не слід ігнорувати, вважаючи їх "простою нісенітницею і галюцинаціями". Дехто вважає, що Чорний Шак — це невідомий вид дикого собаки, який ще не визнаний наукою. Якщо його вдасться зняти на відео — це буде сенсація.