Досвідчені городники добре знають, що для того, щоб виростити велику, солодку й соковиту моркву, зовсім не обов'язково купувати складні мінеральні добрива — цілком достатньо звичайної деревної золи. Її застосовують у різний спосіб: хтось вносить під час посіву, інші підживлюють моркву вже після появи сходів.
В обох випадках попіл приносить чималу користь, адже містить фосфор і калій — два елементи, які безпосередньо впливають на розвиток і смакові якості коренеплодів.
Проте варто враховувати кілька важливих нюансів. Наприклад, при посіві моркви не слід сипати золу безпосередньо в лунки — це може зашкодити. Набагато ефективніше змішати її з піском у пропорції приблизно 1 кілограм на відро і вже цією сумішшю обробити грядку, перекопавши її. Такий підхід дозволяє уникнути защолочення ґрунту.
Коли морква вже зійшла, її корисно поливати настоєм золи. Готують його просто: попіл заливають гарячою водою, настоюють добу, після чого проціджують і використовують для поливу. Зазвичай таку підживку проводять раз на два тижні. Крім того, сухий попіл можна розсипати між рядами після дощу — це не лише живлення, а й ефективний природний засіб проти шкідників, зокрема морквяної мухи.
Втім, попіл підходить не для кожного типу ґрунту. Якщо ваша ділянка має лужну реакцію, від такого добрива краще відмовитися. Також небажано поєднувати золу з гноєм або азотними добривами — така комбінація знижує ефективність обох компонентів.
У червні моркві особливо потрібні волога й поживні речовини, адже саме в цей період активно формуються коренеплоди. Окрім золи, для підживлення використовують органіку — перегній, компост, настої коров’яку чи пташиного посліду, а також мінеральні добавки на основі фосфору й калію. Але навіть із найкращим добривом важливо не забувати про полив: брак вологи може серйозно загальмувати ріст моркви, а надмірне зволоження — призвести до її загнивання. Тож усе має бути в міру.