Дружба та спілкування з близькими є невід'ємною частиною щасливого життя, і це вже доведено різноманітними дослідженнями. Проте, вчені вирішили зазирнути глибше і з'ясували, чому розумні люди найчастіше одинаки і як це між собою пов'язано.
Чому чим розумніша людина, тим менше у неї друзів та коло спілкування, розповідає РБК-Україна за посиланням на дослідження, опубліковане в British Journal of Psychology.
Щастя не в мегаполісах
Психологи з авторитетної Лондонської школи економіки спільно з колегами з Сінгапурського університету менеджменту проаналізували результати опитування понад 15 000 добровольців і їхні висновки підтвердили дві загальновідомі тези:
Життя у мегаполісах. Люди, які мешкають у густонаселених районах, як правило, відчувають себе менш щасливими. Шум, метушня та постійний потік інформації можуть виснажувати.
Сила соціальних зв'язків. Відчуття щастя більшості людей значною мірою залежить від частоти та якості їхнього спілкування з близькими за духом та друзями. Виявилася чітка кореляція: чим інтенсивніші та тісніші соціальні контакти, тим вищий рівень суб'єктивного відчуття щастя.
Інтелект як виняток із правил?
Однак, справжньою сенсацією став третій висновок: люди з високим рівнем інтелекту виявилися винятком із цього правила. Дослідження показало, що чим вищий рівень IQ у людини, тим меншою є її потреба у постійному та інтенсивному соціальному спілкуванні.
Парадоксально, але для високоінтелектуальних особистостей щастя не залежить від того, чи є вони "душею компанії" або мають широке коло друзів.
Їхній мозок, схоже, розставляє життєві пріоритети дещо інакше, ніж мозок середньостатистичної людини, і це стосується також підходів до соціальної взаємодії.
Де криється щастя у внутрішньому світі інтелектуала?
З дослідження напрошується висновок, що розумній людині найкомфортніше і найбільш гармонійно у її власному внутрішньому світі.
Люди з високим інтелектом часто можуть сприймати надмірну соціальну активність як щось, що заважає їхньому нормальному існуванню та відволікає від справді важливих для них речей.
Багато інтелектуалів, по суті, є одинаками за своїм внутрішнім складом, хоча не всі готові відкрито це визнати.
Ще більш парадоксально, що дослідження виявило: чим частіше розумні люди спілкуються з іншими, тим менш щасливими вони себе можуть відчувати.
Набагато більше позитивних емоцій та задоволення такі люди отримують не від спілкування в колективі, а від інших речей, які відповідають їхнім глибоким інтересам та прагненням.
Спілкування відволікає від важливої місії
Дослідниця Карол Грехем з Бруклінського інституту, яка є експертом у питаннях щастя, підтверджує цю ідею.
Вона вважає, що розумні люди схильні використовувати більшу частину свого часу та інтелектуальних зусиль для досягнення довгострокових цілей та реалізації проєктів, що призводять до конкретного результату. На її думку, саме в цих справах інтелектуали знаходять своє щастя.
Вона наводить приклади видатного лікаря, який працює над вакциною проти раку, чи відомого письменника, який створює новий літературний шедевр - їм не потрібне часте спілкування з багатьма людьми.
Таке спілкування може лише відволікати їх від головної мети, порушуючи внутрішню гармонію та концентрацію, що негативно позначається на їхньому відчутті щастя.
Таким чином, для високоінтелектуальних людей шлях до щастя часто лежить через їхній внутрішній світ, глибокі інтереси та значущі досягнення, а не через широке коло соціальних контактів, що відрізняє їх від більшості населення. Цей висновок кидає виклик нашим звичним уявленням про те, що робить нас щасливими.