Люди, які п’ють каву зі смаколиками годину, розтягуючи задоволення, часто перекушують печивом чи цукерками, підтримують в ротовій порожнині кислотне середовище безперервно. У таких умовах емаль поступово втрачає мінерали й стає більш вразливою.
Що відбувається у ротовій порожнині, коли ми їмо, які функції виконує слина і як пов’язана з карієсом, розповів лікар стоматологічної клініки Денис Коваленко.
Наша слина на 99% складається з води. Залишок формують білки, ферменти, іони, мінерали, антибактеріальні речовини. Але саме цей 1% робить слину складною біологічною рідиною.
Коли ми споживаємо хліб чи улюблений десерт, амілаза (фермент) розщеплює складні вуглеводи на прості цукри. Їх з’їдають бактерії, які знаходяться в роті, внаслідок чого утворюються кислоти, переважно — молочна кислота.
Вона підвищує рівень кислотності, знижуючи pH нижче 5,5. І починає «вимивати» з зубної емалі кальцій та інші мінерали, тобто запускає демінералізацію.
Щоб зупинити руйнування, слина вмикає свій головний ресурс — буферну ємність. Це її здатність зв’язувати й нейтралізувати кислоту, повертаючи pH до нормального рівня. Чим вища буферна ємність, тим швидше слина зупиняє розчинення емалі. Коли рівень кислотності нарешті падає, запускається зворотний процес — ремінералізація, під час якої мінерали повертаються у тканини зуба.
Якщо буферна ємність висока, слина гасить «кислотну пожежу» орієнтовно за 15-20 хвилин. Якщо низька, може знадобитися година і більше. Люди, які п’ють каву зі смаколиками годину, розтягуючи задоволення, часто перекушують печивом чи цукерками, підтримують в ротовій порожнині кислотне середовище безперервно. У таких умовах емаль поступово втрачає мінерали й стає більш вразливою.
Тривалість цього процесу залежить від концентрації бікарбонатів, фосфатів та білків у вашій слині (того самого 1% складу) і швидкості слиновиділення. На їхню кількість впливають три фактори:
- водний баланс — під час зневоднення кількість слини зменшується, вона стає густою і в’язкою, що ускладнює зволоження ротової порожнини й механічне очищення зубів. У такому стані концентрація захисних речовин — ферментів, антитіл, мінералів — припиняє бути ефективною, оскільки вони не розподіляються рівномірно по слизовій та емалі;
- раціон — мінерали та вітаміни, які потрапляють в організм з їжею, стають «будівельним матеріалом» для слини.
Кальцій та фосфати забезпечують ремінералізацію емалі та зміцнюють зуби. Цинк і мідь активують ферменти з антибактеріальними властивостями. Білки й амінокислоти формують муцини й ензими, які захищають слизову і запускають травлення;
- загальний стан здоров’я — хвороби, приймання певних ліків порушують роботу слинних залоз. Вони починають виробляти «бідну» слину, в якій критично мало тих самих бікарбонатів для нейтралізації кислоти.
Серед хвороб — це ревматоїдний артрит, цукровий діабет, свинка. Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба не порушує роботу слинних залоз напряму, але створює додаткове кислотне навантаження, оскільки соляна кислота зі шлунка потрапляє у стравохід і ротову порожнину.
Серед препаратів — антидепресанти, сечогінні, антигістамінні, деякі пігулки від тиску.
Вкрай важливо ретельно чистити зуби вранці та ввечері, правильно користуватися зубною ниткою, але також необхідно стежити за раціоном, водним балансом, рівнями вітамінів та мікроелементів.
Коли захисних сил слини не вистачає, починається руйнування, яке часто розвивається непомітно і безболісно до моменту глибокого ураження кореня, адже на початкових стадіях процес обмежується лише поверхневою демінералізацією емалі. Спершу утворюються мікроскопічні пори, які не викликають дискомфорту, проте поступово вони збільшуються й переходять у видимі каріозні плями. Згодом руйнування поширюється на дентин — більш м’яку тканину зуба, що дозволяє бактеріям проникати глибше. Лише коли інфекція досягає пульпи та кореня, виникає біль, запалення й навіть ускладнення у вигляді пульпіту чи періодонтиту.
Щоб уникнути складного й багатоетапного лікування, раджу щороку проходити профілактичний огляд у стоматолога. Досвідчений лікар бачить не лише «дірку» в зубі, а й контекст — дефіцит вітамінів, зневоднення чи навіть початкові стадії цукрового діабету.