Кількість людей, які неправильно вимовляють звук [р], доволі складно порахувати – приблизні оцінки логопедів вказують, що серед дорослих таких від 2% до 5%. Якщо ви називали такий логопедичний дефект картавістю, то з точки зору української мови припускалися помилки.
Такого терміну в українських словниках не зафіксовано. У нас існує своє слово для цієї особливості мовлення. Ще й не в єдиній формі. OBOZ.UA розбирався, як казати правильно.
Отже, мовленнєве порушення, яке в логопедії має наукову назву ротацизм, у повсякденному мовленні називається словом гаркавість. Відповідно, прикметник від нього – це гаркавий/гаркава.
Але для того, щоб назвати людину, яка має таку особливість, існує ще й спеціальний іменник. До того ж не один. Про неї можна сказати:
- гаркавець/гаркавиця;
- гаркун/гаркунка;
- гаркуша.
Отак ми заразом з’ясували значення одного з українських прізвищ. Погодьтесь, звучить більш лагідно, ніж російське "картавый".
Щодо інших мовленнєвих порушень, то їх правильно називати так:
- шепелявий – той, хто не вимовляє шиплячі та/або свистячі звуки;
- гугнявий або гунявий – той, хто через особливості анатомії розмовляє нерозбірливо і в ніс;
- гикавий – той, хто заїкається, також можна вживати слово заїка.
OBOZ.UA
