У традиційному житті Покрова була межею між сезонами. До неї прагнули закінчити польові роботи, зібрати врожай і підготувати оселю до зими.
Наприклад, на Закарпатті до свята вже засівали озимину, викопували картоплю, збирали кукурудзу, квасолю та інші культури.
На Бойківщині завершення господарського циклу відбилося у приказках "Покрова з усім вдома" та "По Покрові все в коморі", які фіксував етнолог Олександр Коломийчук.
Поряд із турботою про врожай важливо було подбати про житло: осінню погоду використовували, щоб завершити роботи до холодів.
Чим утеплювали хату перед зимою
У записах Софії Терещенко зі Звенигородщини 1926 року, які наводить Анцибор, зберігся опис того, як розподіляли цю роботу в родині. До Покрови жінки мусили вимастити хату зсередини й знадвору, а чоловіки обставляли її соломою чи бур’яном, створюючи термоефект.
"Це сьогодні утеплювальні роботи на фасадах тривають чи не в будь-який сезон. Раніше ж існувало повір’я, що після Покрови якщо вчасно не утеплили оселю, то вже можна не старатися: хата однаково не прогріється", - каже фольклористка.
При цьому своєчасне виконання робіт мало й практичне пояснення. Хата, вимащена в суху осінню пору, встигала висохнути й краще тримати тепло.
Що означало "загнати тепло в хату"
На саму Покрову проводили обряд, пов’язаний зі збереженням тепла. Він також описаний Оленою Чебанюк у путівнику літньо-осінніми традиціями "Витоки".
"Жінки вставали вдосвіта, щоб до сходу сонця натопити піч і зварити обід. Частиною обряду було закривання кагли - заслінки в димарі. Ці дії описували словами "загнати тепло в хату", - пояснила Анцибор.
Етнографи з Черкащини фіксували, що навіть хвора самотня людина намагалася хоча б трохи протопити оселю до світанку. Тоді виконанню обряду надавали особливого значення.
Вважалося, що тепло, символічно "зачинене" в хаті на межі сезонів, мало триматися всю зиму.
Із цими віруваннями пов’язана примовка "Покров, натопи хату без дров!". Йдеться про історичний обряд, а не рекомендацію щодо користування піччю.
Чому до Покрови прагнули звести нову хату
Зі святом пов’язували й завершення будівництва та переселення до нової оселі.
"Назва Покрови походить від церковного переказу про омофор - покров, яким Богородиця вкрила людей під час молитви. У народній культурі цей образ переносили на повсякденне життя: Покрова "покриває" хату дахом, дівочу голову хусткою, а землю - першим снігом", - розповіла фольклористка.
На Київщині вірили, що нову хату слід звести до свята, щоб увійти під дах-покров. За цими уявленнями, Богородиця мала захистити мешканців, а в оселі протягом року панував би спокій. Входини, переселення до нового житла, на Покрову вважали добрим знаком.
"Тож підготовка хати до зими поєднувала цілком практичні справи з вірою в заступництво. Господарі утеплювали оселю власними силами, а зі святом пов’язували надію, що родина проведе холодну пору в теплі та під захистом", - резюмувала Анцибор.
До свята українці намагалися утеплити оселю, а на саму Покрову проводили обряд, який мав "зачинити" в хаті тепло на всю зиму.