Якщо ти шукаєш пригод і не боїшся висоти, обов'язково маєш відвідати хоча б один з цих маршрутів. Вони змусять твоє серце битися частіше, а руки – міцніше триматися за будь-який предмет, здатний допомогти тобі залишитися на стежці й не звалитися вниз.
Про найбожевільніші маршрути планети пише Pixel.
1. Прогулянка дошками на горі Хуашань у Китаї
Гора Хуашань у Китаї є священним місцем для послідовників даосизму. А ще це одна з найпопулярніших і найнебезпечніших пам’яток Піднебесної.
На вершині гори стоїть храм, де можна випити чайку і помедитувати. Але щоб дістатися до нього, доведеться подолати шлях завдовжки 100 метрів. Ось тільки йти доведеться по дощах загальною шириною 30 сантиметрів, та ще й на висоті 2 000 метрів.
Страхувальний трос є обов’язковим, але, навіть незважаючи на цю обережність, на горі періодично гинуть туристи. І це не заважає десяткам та сотням любителів гострих відчуттів регулярно збиратися на цих старих містках.
2. Сходи інків від Мачу-Пікчу до Уайна-Пікчу до Перу
Руїни Мачу-Пікчу – одне з найвизначніших місць у Південній Америці. Дістатись до них дуже легко, і там не проштовхнутися від туристів. Але ось за стародавнім містом лежить мета куди складніше — руїни Уайна-Пікчу. Звідти відкривається справді чудовий краєвид на давню напівзруйновану цитадель.
Добиратися від одного міста до іншого доведеться по 183-метрових сходах, побудованих більше 500 років тому. Додайте до цього те, що шлях знаходиться на висоті 2720 метрів над рівнем моря. З одного боку — сира кам’яна стіна, з іншого — урвища під два з половиною кілометри глибиною. Страховок та огорож не передбачено.
На цих сходах загинуло чимало людей. Наприклад, 1997 року звідси зірвалася і розбилася на смерть американська туристка. У 2013-му внаслідок каменепаду загинув німецький турист, а ще троє померли того ж року просто від серцевих нападів. Тобто один тільки вид із цих сходів може вбити.
3. Маршрут через Драконові гори у Південній Африці
Цей туристичний маршрут знаходиться у Національному парку Натал у Південній Африці. Довжина його становить 240 кілометрів, та подорож по ньому займає від 10 днів до двох тижнів.
Щоб дістатися до підніжжя Драконових гір, доведеться здійснити підйом по мотузяних сходах біля стрімкого урвища. Потім ви пройдете через скелясті пустелі, схили, що заросли густими травами, і суворі відроги на висоті тисячі метрів. Рух тут пов’язаний з великими труднощами. Ні вказівок, ні видимих стежок. Заблукати простіше простого.
Пікантності ситуації додають дикі звірі, які тут водяться удосталь: а чого ви хотіли – Африка. Особливо радують дикі носороги, які можуть затоптати вас просто про всяк випадок, чорні антилопи гну з поганим характером, леопарди, що періодично зустрічаються, і отруйні змії. Звичайно, іноді в цих місцях безвісти зникають туристи.
4. Королівська стежка в ущелині Ель Чорро в Іспанії
Королівська стежка — це споруда із забитих у скелі залізничних рейок та милиць, розташована між водоспадами Чорро та Гайтанехо в Іспанії. Її побудували робітники у 1905 році, щоб полегшити собі доступ до місця спорудження гідротехнічної греблі Конде дель Гвадалорсе.
Після закінчення будівництва дорогою пройшовся Альфонсо XIII, що прямував на церемонію відкриття греблі. На честь цієї події місце назвали “El Caminito del Rey” – “Стежка короля”. І з того часу вже майже сотню років всякі екстремали та любителі полоскотати собі нерви ходять цим мостом, щоб насолодитися видом на гігантський каньйон, блакитні річки та зелені мальовничі долини внизу.
Незважаючи на те, що стежку реконструировали та встановили сітчасту огорожу, поручні та страхувальні карабіни для відвідувачів, тут все одно періодично гинуть туристи. На згадку про жертв на початку шляху стоїть мармурова табличка з їхніми іменами, що служить своєрідним застереженням для необережних.
5. Лабіринт у національному парку Каньйонлендс у США
Як можна зрозуміти з назви, у парку дуже багато каньйонів. А в найвіддаленішій його точці вони збираються до структури, яку називають лабіринтом.
Щорічно парк відвідують лише близько 2 000 туристів, бо навіть просто дістатися до місця – завдання ще те. Для цього знадобиться спочатку подолати посушливі круті схили Каньйонлендс, перетнуті численними урвищами та ярами.
Лабіринт це система з вузьких тріщин, печер і проходів у скелях, в яких можна заблукати. Персоналу парку і рятувальникам регулярно доводиться діставати туристів, що загубилися. Якщо їх вчасно не знайти, вони загинуть від спеки та спраги вдень або від холоду вночі.