Науковці з’ясували, що дерев’яний артефакт, який вважали знаряддям для штопання, виявився фалоімітатором.
Дерев’яний предмет віком 2 тисячі років знайшли у 1992 році в римському форті Віндоланда на території Англії.
Тоді 16-сантиметровий дерев’яний предмет класифікували як приладдя для штопання, повідомляє The Guardian.
Тепер науковці вважають, що він міг бути секс-іграшкою, знаряддям для тортур, товкачкою або частиною статуї – цими висновками вони поділились у науковій статті для Cambridge University Press.
"Кам'яні та металеві фалоси відомі у римському світі, але об’єкт з Віндоланди є першим дерев'яним фалосом, який вдалося розпізнати. Автори розглядають різні можливі інтерпретації функції та значення фалоса з Віндоланди у другому столітті нашої ери", – йдеться у науковій статті.
Анаеробні умови римського форту Віндоланда, розташованого неподалік від Адріанового муру на півночі Британії, допомогли зберегти різноманітні знахідки з органічних матеріалів, зокрема дерев'яні таблички для письма та пару шкіряних боксерських рукавичок.
Однією зі знахідок став дерев’яний предмет у формі пеніса – перший дерев’яний фалоімітатор у натуральну величину, який вдалося знайти археологам.
Фалос Віндоланди має довжину 16 см, але дослідники кажуть, що він, ймовірно, був більшим, оскільки археологічна деревина може зменшуватись.
Фалос знайшли разом із стародавнім взуттям, аксесуарами для одягу, а також відходами ремесла, як-от обрізки шкіри та оброблений ріг – можливо, через це його вважали інструментом для штопання.
Викладач археології Університету Ньюкасла Роб Коллінз вважає, що у 1992 році археологи могли засоромитись або подумати, що римляни "не займалися дурницями".
Однак насправді зображення фалосів повсюдно використовувались у римському світі: на мозаїках, фресках, у декорі чи прикрасах. Також у давнину фалічні предмети часто використовувалися для відлякування зла.
Науковці Університету Ньюкасла та Університетського коледжу Дубліна розробили три гіпотези щодо призначення фалоімітатора.
Одна з теорій полягає в тому, що його використовували в сексуальних цілях. Це може означати, що він був секс-іграшкою, хоча тут потрібна певна обережність, каже Коллінз.
За словами вченого, фалоімітатори не завжди використовувалися для задоволення, а також могли бути знаряддям для тортур.
Друга теорія полягає в тому, що предмет використовувався як товкач для приготування їжі або для подрібнення косметичних чи лікарських інгредієнтів.
Люди могли вірити, що фалічна форма надає їжі чи лікам магічних властивостей.
Третя гіпотеза передбачає, що фалоімітатор міг бути частиною статуї. Люди могли торкатися пеніса, щоб захиститись від негараздів (так само і в наш час люди торкаються носа або пальця у багатьох статуй на удачу).
Якби це було так, статуя була б розташована біля входу до якоїсь важливої будівлі. Однак вчені вважають, що артефакт перебував у приміщенні, або, принаймні, не перебував на відкритому повітрі протягом тривалого часу.
Дослідники сподіваються, що фалос із Віндоланди підштовхне вчених до пошуку інших подібних об'єктів.