Деякі люди можуть розмовляти самі із собою вголос. Норма це чи патологія, розповів сомнолог.
За його словами, мова буває для себе і про себе, також є поняття «егоцентрична мова» – коли людина розмовляє вголос, робить це різними способами. Наприклад, можна виділити шепітну мову – у цьому випадку людина зазвичай супроводжує промовлянням пошепки ту чи іншу дію. Шепіт для себе виконує функцію довільного регулювання. Деякі дослідження доводять, що така мова допомагає зробити менше помилок, забезпечує функцію довільного регулювання та контролю.
Також розмова із самим собою вголос може бути ознакою депресії. Буває, що людині самотня, вона відчуває психологічний біль і починає говорити із собою – заспокоювати себе, шкодувати чи звинувачувати. У разі депресії така розмова допомагає створити навколо себе безпечний простір.
Говорити з собою вголос, як зазначив лікар, можуть люди під час обсесивно-компульсивних розладів. Йдеться про тих, хто постійно все перевіряє ще раз, застряє на якихось подіях. У цьому випадку бесіда з самим собою вголос виконує функцію надмірного нав’язливого контролю. І є скоріше патологією, ніж нормою.
Також розмова із собою може бути елементом психотичного розладу, коли у людини виявляються галюцинації. У такому разі людина говорить не із самою собою, а з кимось у собі – це теж варіант патології, додав фахівець.
Нерідко розмова з самим собою має гарний психотерапевтичний ефект. Його можна розцінити як захисний механізм, званий розщепленням – людина може вести бесіду з собою з позиції судді та адвоката чи себе та якогось співрозмовника, з чиєю допомогою вона хоче подивитися на певну ситуацію.
За словами лікаря, в цьому випадку важливо враховувати такий момент – чи сама людина зауважує, що розмовляє вголос. Такий стан може бути характерним, наприклад, для деменцій та хвороби Альцгеймера.
Психолог зазначив, що якщо подивитися на це явище ширше, то стає зрозумілим, що розмова з собою вголос виконує велику кількість різних функцій, у тому числі й корисних.
