Війна внесла свої корективи у життя кожного українця. Сьогодні нормою стало всюди зустрічати людей у військовій формі. Практично у кожного є друг чи подруга, які побували на нулі.
Ось тільки далеко не всі знають, як правильно поводитися і спілкуватися з військовими, щоб не завдати їм раптом болю або незручність, інформує Новини.LIVE.
Як зустрічають військових
Чи не щодня можна на вулицях міста можна зустріти військових, які приїхали з фронту. Існує багато міфів та неправильного розуміння, як спілкуватися та реагувати на людей у військовій формі. Одесити одноголосно заявляють, що ми маємо віддавати їм шану та бути максимально толерантними.
"Я взагалі стараюсь зайвий раз не зачіпати військових, бо в них дуже складна і нервова праця й іноді навіть посттравматичні розлади, тож вони можуть не зрозуміти, коли зненацька до них хтось якось звертається, але якщо вони якось підходять і звертаються, то, звичайно, ввічливо, як зі звичайними людьми, бо все ж таки ми зараз в тилу знаходимося. Коли вони приходять до мене на роботу, то можу їм каву безкоштовну зробити за їх важку працю", — розповідає одесит Олексій.
Ділиться й своїм досвідом спілкування з військовими барберка Інна. Дівчина зізнається, що до неї дуже часто приходять стригтися саме військові-чоловіки, тому вона знає, як спілкуватися з ними.
"У моєму оточенні дуже багато військових. По-перше, я не порушую тему війни, а по-друге, у мене робота така. Я працюю барбером. Дуже багато військових приходять стригтися до нас. Просто слухаю більше, ніж говорю, свою думку не висловлюю, щоб не було ніяких розбіжностей", — каже одеситка Інна.
Підтримує дівчину й викладачка одеського університету Наталія. Жінка розповідає, що дуже важливо проявити до військових повагу та надати їм час для відновлення.
"Віддати честь. Намагатися вклонитися. Я думаю, що важливо пожаліти наших хлопців, якимось чином висловити свою симпатію, підтримку та, напевно, жодним чином не проігнорувати те, що вони намагаються захистити землю. Вони заслуговують нашої любові та, безумовно, нашої поваги", — говорить викладачка одеського університету Наталія.
При спілкуванні з військовими потрібно просто бути щирими та поводитися з ними, як із будь-якою іншою людиною, зізнаються одеситки.
"Якщо вони звернуться до нас, ми відповімо те, що треба. Поважаємо військових. Маємо себе вести з ними чемно, як і з іншими людьми. Військові такі ж люди", — діляться подруги Олеся та Галина.
"Шана та повага їм. Я крім гордості та захвату, нічого іншого не відчуваю. Просто це наші військові. Це ті, хто нас захищає. Звісно, ми їм безумовно вдячні. Бажаємо, щоб всі повернулися живими додому. Ми їх всіх чекаємо", — з гордістю каже одеситка Оксана.
Варто зазначити, що військові можуть по-різному реагувати на ваші дії стосовно них. Міністерство оборони України наголошує, що якщо людина тривалий час перебувала у зоні бойових дій, у неї формуються умовні рефлекси —автоматичні дії, що дозволяють вижити у разі різних видів небезпеки. Це й беземоційність, продумування своїх кроків та абстрагування.
Думка військового
Стрес на фронті не може не позначатися на психічному стані військових. Втім, нічні бомбардування теж несприятливо позначаються на емоційному стані людей, які перебувають у тилу. Але це два різні стреси, та порівнювати їх не можна. Підполковник національної гвардії України, засновник спільноти "Повітряна тривога | Бережіть себе" у Telegram Сергій Судець вважає, що до кожної людини потрібен індивідуальний підхід.
"Кожен військовий, коли повертається додому у відпустку чи на реабілітацію, відчуває щось своє. Кожна історія індивідуальна, не існує єдиного шаблону відчуттів. Вони хочуть, щоб їх зустріла сімʼя, діти, близькі. І просто надали можливість відпочити й адаптуватися до мирного життя, яке воно є", — ділиться підполковник Сергій Судець.
Не існує чіткого алгоритму дій і правил поведінки між цивільними та військовими. Втім, варто пам’ятати, що всі люди різні. Потрібно бути більш стриманим у розмові з військовим, зазначає підполковник Сергій Судець.
"Якщо людина вам знайома, то привітатися, запитати, як справи, які проблеми, може, потрібна якась допомога. Прийме він чи ні — це вже його питання. Але на знак поваги запитати потрібно. Якщо незнайома людина, то достатньо буде просто прикласти руку до серця та пройти повз. Цим жестом буде віддана шана. А бігати до нього або щось питати не потрібно, уявіть мільйоне місто, і буде кожен підходити та питати", — рекомендує військовий.
Поважайте особистий простір військового. Не слід використовувати мовні кліше на кшталт "Війна — це пекло", "Забудь усе". Також не варто лізти в душу військовому — коли він буде готовий, то скаже вам про це.
"Кожен сам що захоче, те й розповість. Але навмисно питати і витягувати спогади з людини не варто. Для цього є спеціалісти. Якщо військовослужбовець бачить, що є якась проблема, то звернеться до психологів. Ми ж не психологи. Тому не треба чіпати людину. Вона зробила велику справу. Це потрібно поважати", — каже Сергій Судець.
Слід пам’ятати, що військовим досить важко пояснити свій життєвий досвід цивільним. Пережите ними розповісти кількома словами, та ще й так, щоб було зрозуміло, досить непросто. Тому потрібно виважено та обдумано підходити до питань, які ви хочете поставити людині у формі.