Не Толік і не Юра: як правильно казати чоловічі імена українською

Важливо запам'ятати, що в українських іменах немає суфікса -ік, він є у росіян. Тому правильно говорити та писати Толик, Віталик, Славик, Владик, Вадик, Костик, Ростик, Едик, Даник.

"На Полтавщині столітня бабуся називала свого онука (мого чоловіка) Толиком і Толькóм, але ніколи — Толіком. Так її навчили батьки, бо сто років тому українці не говорили російською. Натомість "толіки" та "віталіки" — це суржикізми й наслідок зросійщення”, - пише Васильєва.

Вона нагадала, що розмовні (не паспортні) форми в Україні:

• не Ваня, а Ванько, Іванко або Івась;
• не Міша, а Мишко, Михайлик або Михась;
• не Юра, а Юрко, Юрчик або Юрась;
• не Діма, а Митько, Дмитрик або Дмитрусь;
• не Петя, а Петько, Петрик або Петрусь;
• не Паша, а Павлик або Павлусь;
• не Андрєй чи Андрюша, а Андрійко або Андрусь;
• не Гордєй чи Гордюша, а Гордійко або Гордусь;
• не Костя чи Костік, а Костик, Кость або Костусь;
• не Саша, а Сашко, Санько, Олелько або Лесь, Лесик;
• не Альоша, а Олекса, Олешко або Лесь, Лесик;
• не Льоня, а Ленько або Лесь, Лесик;
• не Олєжа, а Олежко, Олькó або Лесь, Лесик;
• не Гріша, а Гришко, Гриць або Гринько;
• не Нікіта, а Микитка або Микитко;
• не Коля, а Миколка або Колькó;
• не Сьома, а Семко, Сенько або Семенко;
• не Стьопа, а Стець, Степко або Степанко;
• не Женя, а Геник, Генусь, Генько або Євгенко;
• не Гєна, а Генко, Геник, Генусь або Геннадь;
• не Рома, а Романко, Ромась або Ромко;
• не Дєня, а Дениско або Денько;
• не Тьома, а Артемко або Темко;
• не Тіма чи Тімоша, а Тимко;
• не Вася, а Василько, Васьо або Васько;
• не Марік, а Марик або Марко;
• не Даня чи Данік, а Даник, Данько або Данилко;
• не Бодя, а Богдась, Богданик, Даник, Данько або Богданко;
• не Боря, а Борик, Борко або Бориско;
• не Слава чи Славік, а Славик або Славко;
• не Владя чи Владік, а Владик або Владко;
• не Толя чи Толік, а Толик або Только;
• не Віталя чи Віталік, а Вітик або Вітась;
• не Вітя, а Вітик або Вітько;
• не Федя, а Федусь або Федько;
• не Вова, а Володик або Володько;
• не Сєрьожа, а Сергійко;
• не Кірюша, а Кирилко;
• не Ігорьоша, а Ігорко;
• не Іллюша, а Ілько;
• не Льова, а Левко;

"Зауважу, що українська мова тяжіє до відкритого складу (закінчення на голосний, а не приголосний звук). Звідси й максимально природними є чоловічі форми імен, що закінчуються на -ко. Уявіть собі, вони зафіксовані ще на графіті Софії Київської кінця Xl століття: Степко, Михалько, Марко. Тобто їм понад 1000 років", - підкреслила Васильєва.