Більшість видів раку, які мають звичай розвиватися таємно, “чоловічі”. Це не тільки рак передміхурової залози і яєчок, але також рак сечового міхура, який у чоловіків зустрічається приблизно втричі частіше, ніж у жінок. Ще в цей список потрапили пухлини підшлункової залози і товстого кишечника.
Рак передміхурової залози найчастіше зустрічається у чоловіків старше 45 років. Так як у чоловіків в старшому віці часто бувають ті чи інші скарги на сечо-статеву систему, рак може довгий час виявитися непізнаним, так як маскується під несуттєві нездужання. Його можуть видати проблеми з ерекцією, часті інфекції сечостатевих шляхів, болі в області попереку.
На відміну від раку простати, рак яєчок частіше вражає молодих чоловіків. Найчастіше на ранніх стадіях він проявляється невеликою припухлістю яєчок, яку легко ігнорувати, так як відсутні больові відчуття або інші більш яскраві симптоми.
Близько 90% пацієнтів, яким поставлений діагноз “рак підшлункової залози”, вмирають протягом п’яти років після виявлення хвороби. Чималу роль в цьому відіграє те, що рак підшлункової залози дуже рідко діагностують на ранніх стадіях. Це пов’язано не тільки з тим, що пухлина ніяк себе не проявляє, але і з тим, що підшлункова залоза закрита іншими органами та її зміни складно помітити під час звичайних обстежень.
Рак сечового міхура найчастіше виникає у людей старше 60 років і частіше вражає чоловіків. Щоб не пропустити рак сечового міхура, важливо звертати уваги на зміни з боку його роботи – особливо тривожною ознакою є кров у сечі, але рак може проявлятися навіть невеликим дискомфортом під час сечовипускання.
Пухлини товстого кишечника теж часто знаходять лише на пізніх стадіях. Як зазначають лікарі, в деяких випадках в цьому винні самі пацієнти – відчуваючи якісь симптоми, вони відмовляються проходити «неприємні» обстеження, не думаючи про те, що потім все буде ще гірше. На рак кишечника можуть вказати часті порушення стільця, втрата ваги, болі в животі і кров у стулі.
Деякі пухлини називають «тихими вбивцями» – вони можуть довгий час ніяк не проявляти себе, поки хвороба не зайде надто далеко.