Те, що у багатьох українців шок і страх перед обстрілами змінився на ігнорування сигналу повітряної тривоги, а люди замість бігти в укриття займаються своїми справами під виття сирен, це природна властивість людської психіки.
Про це в інтерв’ю РБК-Україна сказав доктор медичних наук, професор кафедри загальної, дитячої, судової психіатрії та наркології Національного університету охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика Борис Михайлов.
За словами лікаря, у людей "настає феномен звикання".
З-поміж психотерапевтичних технік однією з найпоширеніших і визнаною у всьому світі є когнітивно-поведінкова терапія. І в ній є метод, який полягає у повторенні подразнювального факту. Наприклад, людина боїться замкнутих просторів або висоти. І ця психотерапевтична техніка передбачає максимально часте навмисне повторювання фактора уявної небезпеки. Як наслідок, поступово людина припиняє на нього реагувати, - пояснює він.
Так відбувається і зі сприйняттям війни.
Спочатку виникає природна гіперреакція на все незвичне, у тому числі повітряні тривоги та бомбардування. Потім реакція стає адекватною, тобто людина вже не плаче, не ціпеніє від жаху, не метушиться і не панікує, а, наприклад, іде до укриття, щоб врятувати своє життя. А далі формується реакція ігнорування, адже повітряні тривоги й обстріли стають повторюваними у повсякденному житті, тож людина адаптується і звикає, - говорить Михайлов.
У такому "феномені", додає доктор медичних наук, є багато мінусів, але й присутні плюси.
Плюс - це те, що люди вже не так гостро реагують емоційно та поведінково. Мінус у тому, що починається ігнорування реальної небезпеки… Люди в зоні бойових дій міцно сплять під канонаду і прокидаються, коли настає тиша. Для них незвичною і неповторюваною стає саме тиша, - резюмував він.
