Радянський Союз був відомий своїми жорсткими методами виховання дітей. Тілесні покарання, такі як побиття ременем, вважалися нормою, але, на жаль, на них все не закінчувалося.
Раніше повага до старших, дисципліна та слухняність були пріоритетом. OBOZ.UA зібрав інформацію про те, які методи емоційного та фізичного насилля використовували в СРСР, щоб змусити дітей відповідати радянським цінностям, інформує UAINFO.org.
Фізичні покарання
В СРСР фізичне насилля вважалося нормою, адже як ще змусити дитину слухатися та підкорюватися. Люди плутали страх з авторитетністю, тому вважали побиття ефективним методом виховання.
Однак насправді біль і приниження лише травмували малечу, як фізично, так і емоційно.
Трудові табори
Особливо неслухняних дітей, так званих хуліганів та складних підлітків не лише карали фізично, а й забирали їх право на відпочинок. Щоб вони не бовталися без діла та привчалися до праці, їх на усі літні канікули відправляли в трудові табори.
Вважалося, що це виховує в дітях любов до праці та витримку. Школярі працювали на рівні з дорослими за копійки та жили в жахливих умовах. Наприклад, в корівниках чи у спортзалі колгоспної школи.
Публічні покарання
В СРСР учнів, які порушили правила могли поставити перед однокласниками та, в кращому випадку, посварити, а в гіршому, застосувати фізичне насилля.
Крім того, нормою вважалося публічне обговорення успіхів та невдач дитини та провокування у неї почуття сорому.
Не дивно, що старше покоління й досі неймовірно турбує "А що подумають люди?".
Відрізнятися заборонено
Радянській системі було легше перевиховати людей, ніж намагатися зробити зручні умови для кожного та дозволити громадянам проявляти свої особливості. Це стосувалося навіть того, якою рукою можна писати.
В СРСР вважалося, що бути шульгою не можна. Усе суспільство було орієнтовано лише на правшей, тому ще змалечку дітей, яким було зручніше використовувати ліву руку для письма, перевиховували. Наприклад, били по "неправильній" руці або прив’язували її до стільця.
Психологічне насилля
На жаль, і сьогодні можна зустріти батьків, які некоректно ставляться до своїх дітей, але в СРСР це явище було набагато більш поширеним.
Тоді навіть в інтелігентних сім’ях можна було почути крики, нецензурні висловлювання та образи в бік дитини.Також поширеною практикою було порівнювати дітей з їх однолітками та негативно виділяти їх особливості.
Гендерні стереотипи
З Радянського союзу до нас перейшли не лише психологічні травми, а й стереотипи.
"Не плач, як дівчинка", "ти що, маленький?", "не сором мене". Ці та інші принизливі фрази тоді чули, мабуть, всі хлопчики. Їм не можна було показувати свої емоції, бо за це могли покарати.
Водночас дівчата чули фрази на кшталт "ну ти ж дівчинка", "дівчинка має бути охайною" тощо.
Сьогодні люди розуміють, що хлопчикам теж може бути сумно або образливо, а дівчатка також люблять бігати та бешкетувати, але ці радянські установки й досі посилюють гендерну нерівність в суспільстві.