У 80% випадків лабораторна миша витягувала сторонній предмет з рота непритомного товариша, розповіли каліфорнійські вчені.
Науковці з університету Південної Каліфорнії вивчали життя гризунів і з'ясували, що вони уміють повертати до життя непритомних "товаришів". Вчені записали на відео різні методи "мишачої" реанімації. Один з методів, які застосовують ці тварини — це витягування язика. Про відкриття вони розповіли у журналі Science, ідеться у статті на порталі Iflscience.
У статті ідеться про дослідження над лабораторними мишами, які провели семеро вчених китайського походження з Університету Південної Каліфорнії у Лос-Анджелесі. Вони помітили особливі прояви турботи між гризунами, які провели певний час разом і яких можна вважати умовними "товаришами". Для цього одній тварині вводили анестезію та спостерігали, як поводитиметься інша. Науковці побачили цілий комплекс реанімаційних заходів, який мав повернути до життя знепритомнілу істоту. При цьому дійсно вдавалось повернути до життя "товариша" і навіть видалялись сторонні предмети з дихальних шляхів, помітили науковці.
Які заходи реанімації або турботи проявляли миші:
- обнюхування та огляд;
- поштовхування;
- кусання рота або язика партнера;
- втягування язика;
- витягування сторонніх предметів з рота, якщо вони там є.
Вчені також помітили, що є залежність між активністю реанімації і тим, наскільки довго миші були "знайомі". Крім того, з'ясувалось, що "штучне дихання" проводилось для знепритомнілої тварини, але не мертвої. Дії з порятунку завершувались у момент, коли пацієнт приходив до тями та почав ворушитись, ідеться у статті. У одному з дослідів взаємодія з непритомним партнером тривала близько 13 хвилин, при цьому понад 47% часу миша обнюхувала та поштовхувала, а майже 6% часу пішло на активні дії — покусування та витягування язика. У половині випадків гризуни успішно витягували язик і запобігали "обструкції дихальних шляхів", а у 80% — витягували сторонній предмет.
У піддослідних мишей перевірили роботу мозку та інших органів. Дослідження показали, що у момент надання допомоги у них підіймався рівень гормону окситоцину, який вивільнявся спеціальними нейронами. Гормон впливав на мигдалеподібне тіло та гіпоталамус, які запускали активність. Таким чином відкрили ще один спосіб взаємодії соціальних тварин, який, ймовірно, допомагає груповому виживанню, підсумували вчені Університету Південної Каліфорнії.