У 2025 році поминальні суботи на Великий піст випадають на 15 березня, 22 березня та 29 березня. Поминальними у Великодній піст вважаються друга, третя і четверта суботи.
За українськими давніми звичаями, кожна субота у піст перед Великоднем вважалася поминальною:
"Щосуботи у Великий піст годилося поминати покійних родичів. Коли в суботу пекли хліб, то першу хлібину, яку виймали з печі, розламували ще гарячою, щоб вона сходила парою, і клали на рушнику на стіл чи підвіконня".
Наші предки вірили, що духи пращурів харчуються парою гарячих страв. За звичаями, у п’ятницю ввечері заборонялося їсти часник, щоб не відлякати духів. А з усіх гарячих страв, що виймали з печі, знімали верх – для "душечок".
Що означає задушна субота
Задушними суботами називають поминальні суботи або ж батьківські суботи. Поминальних субот є декілька протягом року. До них належать:
- М’ясопусна субота;
- Друга, третя і четверта суботи Великого посту;
- Субота перед Трійцею;
- Дмитрівська субота.
В християнських звичаях молитва за померлих є дуже важливою. За релігійними віруваннями, душі померлих вже не можуть спокутувати свої гріхи, і лише молитва родичів може полегшити їх долю після смерті.
Навіщо і коли несуть цукор і коливо у церкву
Традиційно на панахиду приносять хліб, а у Великий піст – частіше цукор, мед та коливо. В цих традиціях поєдналися християнські звичаї та народні обряди.
Що таке коливо
Коливо – це кутя, що готується зі злаків та солодкої підливи з медом чи цукром. Назва "коливо" походить від давньогрецького κόλλυβον й означає "варена пшениця". Це традиційна поминальна страва у слов'ян. За дуже схожим рецептом готується коливо (кутя) на Різдво, оскільки це свято також пов'язане із вшануванням померлих.
Нести до церкви коливо – дуже давня традиція, її пов'язують ще з язичницькими віруваннями. Давні слов'яни готували коливо як поминальну страву, і їли її "по колу" – всі учасники поминання по черзі. Солодка страва символізує вічне життя.
Згодом коливо витіснив цукор – це більш доступний та практичний продукт. Його набирають у банки, в які ставлять поминальні свічки, й несуть на панахиду у Великий піст.
Що таке панахида і навіщо вона потрібна
Традиційно молитва за померлих у християнстві супроводжується панахидою. Панахида – це спеціальне поминальне богослужіння. А поминання у Великий піст вважається найсильнішим і має забезпечити покійним родичам Царство Небесне.
Віряни пишуть імена померлих родичів на записках та приносять до церкви продукти – "поману" (милостиню) за померлих. Священник перечитує записані імена на панахиді та просить у Бога дарувати душам померлих Царство Небесне.
Зазвичай на поминання до церкви несуть просту їжу: хліб, цукор, борошно, олію. Ця їжа передається нужденним або її також можуть споживати служителі церкви. А саме на сорокаденний Великодній піст несуть цукор, оскільки він довго зберігається.