Українська акторка Ірма Вітовська відверто висловилася про мовну ситуацію в Одесі, назвавши її складним і затяжним процесом, пов’язаним не лише з інертністю звичок, а й з глибокими внутрішніми переконаннями населення.
На її думку, значна частина одеситів досі не готова перейти на українську не тому, що не можуть – а тому, що не хочуть.
Акторка порівняла стан частини одеського суспільства з організмом, який перебуває у "стадії рецесії" – коли відбувається деградація цінностей, спротив до розвитку та заперечення змін. Вона розповіла в інтерв'ю "Інтент", що вважає це тривалим і складним процесом, фіналу якого ми можемо не побачити навіть у глибокій старості.
"Є відверті українофоби, яких ви нічим не виправите. Їм добре у цій ненависті, бо визнавати помилки – це важко. Це означає змінюватися, а зміни вимагають зусиль, роботи над собою. А робота – це вже некомфортно", – каже акторка.
За словами Вітовської, велика частина таких упереджень передається у спадок – від родини до родини, від покоління до покоління. Це не лише мовна інерція, а й глибше явище – небажання переосмислювати минуле, визнавати, що частину свого життя людина присвятила зневажанню того, що сьогодні стало частиною української ідентичності.
Акторка також зазначила, що українці – не виняток у світі: у будь-якому суспільстві існують люди, які вагаються, не знають, куди рухатися. Проблема в тому, що в нашій країні зараз це небезпечно, бо ми живемо у стані війни, коли мова стала питанням не тільки культури, а й виживання.
Разом із тим вона вірить у силу особистого прикладу. За її словами, починати мовний перехід слід не з примусу, а з відкритого діалогу і щирої готовності вчитися. Особливо це стосується публічних осіб, бізнесменів, керівників, які можуть стати прикладом для інших.
Зокрема, акторка наголосила, що мовна інтеграція – це не лише про зручність чи моду. Це – про громадянську відповідальність. На її думку, Україна потребує не просто жителів, а свідомих громадян. Саме тому вона вважає, що до питання громадянства потрібно підходити серйозніше – з обов’язковим знанням Конституції, розумінням прав і обов’язків, і навіть складанням своєрідної присяги.
"Паспорт не повинен бути просто папірцем. Це має бути щось важливе. І щоб отримати його, ти маєш щось віддати цій країні – зусилля, розуміння, бажання бути частиною спільноти", – додала вона.