Навіть найпродуманіший та екологічніший раціон сьогодні не гарантує захисту від мікропластику. Сучасні дослідження однозначно вказують: мікроскопічні фрагменти пластмас є практично у всіх категоріях продуктів — від питної води та морепродуктів до фруктів, овочів і навіть таких базових інгредієнтів, як цукор та сіль. Це стає глобальною екологічною та медичною проблемою, оскільки мікропластик здатний накопичуватися у навколишньому середовищі, потрапляти у харчові ланцюжки та потенційно впливати на здоров'я людини.
Про поширення мікропластику пише польське видання Onet.pl
Вчені підкреслюють кілька ключових тенденцій:
- мікропластик фіксується не тільки в продуктах тваринного походження, а й у рослинних, включаючи вегетаріанські нагетси, яблука, моркву та цукор;
- морепродукти, особливо риба та креветки, нерідко містять значні концентрації мікропластику, що пов'язано з його високим рівнем у світовому океані;
- уникнути мікропластику повністю неможливо через його глобальне поширення, проте можна вживати заходів для зменшення його надходження в організм.
Одне з наймасштабніших досліджень, опубліковане в журналі Environmental Research, показало, що близько 90% зразків білка — як рослинного, так і тваринного — містять мікропластик. Це означає, що проблема стосується всіх людей незалежно від переваг у харчуванні.
Продукти, найбільш забруднені мікропластиком
Сіль
Рожева гімалайська сіль, що цінується за «натуральність» і високу мінералізацію, виявилася більш забрудненою мікропластиком, ніж звичайна. Вчені пояснюють це тим, що видобуток солі з відкритих джерел більш схильний до контакту з мікропластиковими частинками, присутніми в атмосфері та поверхневих водах.
Рис
Рис - один із найпоширеніших продуктів харчування на планеті. Однак дослідники Університету Квінсленду виявили, що 100 г рису можуть містити від 3 до 4 мг мікропластику. У рисі швидкого приготування його кількість ще вища, оскільки такий продукт проходить інтенсивнішу промислову обробку. Важлива рекомендація: промивання рису під проточною водою перед варінням знижує вміст часток на 20–40 %.
Бутильована вода
Пластикові пляшки самі стають джерелом мікропластику. Дослідження Національної академії наук США показало, що в одній пляшці може бути до 240 тисяч мікроскопічних частинок, включаючи нанопластик, який ще важче виявити та фільтрувати. При цьому скляна тара демонструє набагато нижчі показники забруднення.
Морепродукти
Любителі морепродуктів можуть зіткнутися з несподівано високими показниками мікропластику. Наприклад:
паніровані креветки містять у середньому близько 300 частинок мікропластику на порцію;
риба, особливо та, що відноситься до промислових видів, накопичує пластик разом з їжею, що робить рибні палички одним з найбільш забруднених перероблених продуктів - відразу після курячих нагетсів.
Причина проста: понад 80% глобального забруднення океану – пластик, який згодом розпадається до мікрочастинок.
Рослинні продукти
Навіть на перший погляд «чисті» продукти рослинного походження не застраховані:
яблука та морква можуть містити понад 100 тисяч частинок мікропластику на грам. Дослідники припускають, що рослини поглинають ці частинки через кореневу систему разом із водою із ґрунту;
вегетаріанські нагетси посідають друге місце серед продуктів рослинного білка за ступенем забруднення мікропластиком.
Чайні пакетики
Дослідження Університету Макгілла (Канада) показало: один чайний пакетик із нейлону може виділяти мільярди мікрочастинок в одну чашку напою. Висока температура прискорює руйнування полімерних волокон, збільшуючи кількість частинок, що виділяються.
Цукор
Свіжі аналізи товарного цукру різних брендів також виявили наявність мікропластику у всіх вивчених зразках. Це пов'язують як із забрудненням сировини, і з технологічними процесами з виробництва.
Чому мікропластика неможливо уникнути - і що все-таки можна зробити
Сьогодні мікропластик фактично став частиною біосфери: він виявляється в атмосфері, ґрунті, водоймищах, продуктах харчування та питній воді. Вчені знаходять його навіть у віддалених регіонах, включаючи Арктику та верхні шари атмосфери.
Цілком виключити його з раціону неможливо, але знизити вплив можна:
- мінімізуйте використання пластикової упаковки, особливо під час нагрівання продуктів;
- вибирайте фільтри для води, що затримують мікрочастинки (наприклад, з активованим вугіллям);
- віддавайте перевагу скляній або металевій тарі замість пластикової;
- ретельно мийте фрукти, овочі та крупи;
- зменшуйте споживання продуктів глибокої переробки.
Усвідомлення масштабів проблеми – важливий крок до формування безпечніших харчових звичок. Хоча мікропластик вже став частиною сучасного середовища, грамотний вибір та побутові заходи здатні суттєво знизити його вплив на організм.