Поняття "гріх" часто сприймається як щось далеке чи виключно масштабне. Проте в реальності "смертний" гріх може бути набагто ближчим.
Про це повідомляє РБК-Україна із посиланням на публікацію прес-служби Православної Церкви України (ПЦУ) у Facebook.
Що насправді вважається гріхом
Українцям нагадали, що слово "гріх" (грецькою "ἁμαρτία" - амартіа) буквально означає "невлучення в ціль, промах, помилка".
Отже, гріх є хибним проявом людських можливостей, який:
- не відповідає меті існування людини;
- суперечить її призначенню як творіння Божого (прагнути богопізнання, досконалості та єднання з Господом).
Згідно з інформацією ПЦУ, гріх - це не лише дія.
Тобто гріховними можуть бути навіть:
- намір;
- думка;
- бажання;
- потяг;
- бездіяльність.
Чи можна визначити "міру" тяжкості гріха
За даними ПЦУ, будь-який гріх:
- віддаляє людину від Бога;
- наближає її до смерті духовної та вічної муки.
"Всякий гріх є злочином перед Богом: "Усякий, хто чинить гріх, чинить i беззаконня; i гріх є беззаконня", - нагадали українцям.
Водночас зазначається, що "міру" тяжкості гріха найчастіше встановлює людина - сама для себе.
Хоча багато гріхів людям здаються незначними.
"В силу того, що вони з ними попросту звиклися, не помічають, приховують, виправдовують, порівнюють з іншими, чужими гріхами, які нерідко видаються значно "більшими" за власні", - пояснили у ПЦУ.
Чим небезпечні "малі" гріхи
"Коли ми говоримо про те, що є гріхи найбільші, найтяжчі, то, очевидно, маємо на увазі, що є й гріхи маленькі, незначні, дрібні", - зауважили у ПЦУ.
Наголошується при цьому, що такі "малі" гріхи - є дуже небезпечними.
Це пояснюється тим, що "не прагнучи з ними боротися, не бачачи небезпеки", людина схильна:
- миритися з ними та співіснувати;
- повторювати їх, нагромаджувати та укорінювати.
Які гріхи є тяжкими
Виходячи зі слів Ісуса Христа у Священному Писанні, "всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям... Ні в цьому житті, ні в майбутньому".
Отже, не проститься людині такий гріх, як "хула на Духа Святого":
- богохульство;
- наполегливий опір Богові;
- відкидання благодаті Святого Духа.
Серед тяжких гріхів у ПЦУ згадали також самогубство (яке найчастіше спричинене невір'ям, духовною порожнечею, розпачем, зневірою).
"Добровільне позбавлення себе життя завжди сприймалося як важкий гріх, який Церква на землі вже не може відпустити (бо всякий гріх відпускається тільки при покаянні)", - пояснили українцям.
Адже самогубство - вчинене обдумано та свідомо, а не у стані безумства.
Таким самим тяжким гріхом Церква визнає вбивство - "відбирання життя в іншого".
"Але якщо вбивця забирає життя іншого, то самогубець позбавляє життя не лише тіло, а й губить свою душу", - повідомили у ПЦУ.
Чому гординя - родоначальниця всіх гріхів
Іншим тяжким гріхом вважається гординя, пиха.
"Вона підступна і найнебезпечніша з усіх пристрастей, виявляється як егоїстична замкненість на собі, на власних бажаннях і на силі їх здійснити", - констатували у ПЦУ.
Уточнюється, що гординя є родоначальницею всіх гріхів, оскільки саме вона найвищого з ангелів перетворила на сатану.
"Через його гординю та бажання бути богом без Бога - гріх і зло увійшли у світ", - нагадали вірянам.
Отже, гординя - це:
- зрада Божої любові;
- відмова від миру з Богом;
- підміна Бога ідолами та іншими предметами обожнення.
Так, віра в Бога підміняється вірою в самого себе, вчення Боже - своїми судженнями, а правда Божа - власною ситуативною оцінкою, розумінням, поглядами.
При цьому гординя "добре маскується, викликає почуття недооціненості, жалю до себе, спонукає до самоствердження".
"Людина, вражена гординею, часто виправдовує шляхи досягнення своєї мети будь-якими засобами, вона вибілює свої гріхи, вчинки і методи. Горда людина - супротивник Богові, співпричасник дияволу. І тому гординя теж є великим гріхом", - роз'яснили у ПЦУ.
Коли гріх вважається "смертним"
Українцям нагадали, що "святі отці звертали особливу увагу на духовні наслідки гріхів".
Так, християнство вважає смерть душі страшнішою за тілесну смерть, адже передбачає вічні страждання без можливості:
- спасіння;
- благого життя вічного.
"В цьому сенсі ті гріхи, що, за відсутності справжнього каяття та виправлення, ведуть людську душу до вічної загибелі, є найтяжчими", - зауважили в ПЦУ.
Звідси витікає, що "нерозкаяний гріх - смертний гріх".
"Загалом, усякий гріх є небезпечним, бо веде до віддалення від Бога, до рабства злу. Тому всякого гріха слід остерігатися та бути духовно тверезими і пильними, щоби не допускати їх", - констатували у ПЦУ.
Зазначається водночас, що коли "людина оступилася і впала, то слід підійматися, виправлятися, йти назустріч до Бога, маючи в серці розкаяння та бажання виправити вчинене зло".
"І Господь не відкине нас. Бог простить і допоможе відновитися, якщо ми будемо каятися щиро і виправлятися через діяльну переміну свого життя", - підсумували у ПЦУ.