Перші місяці після переїзду до Німеччини, Норвегії чи Нідерландів зазвичай минають як у тумані - адаптація, пошук житла, оформлення документів. Справжнє протверезіння настає приблизно за рік, коли побут налагоджується і людина починає бачити реальне життя місцевих. Виявляється, за красивою європейською вітриною ховаються речі, які викликають щирий шок і роздратування.
РБК-Україна розповідає про головні побутові "стіни", об які розбивається романтика європейського життя.
Паперовий кам'яний вік проти української "Дії"
Найбільший культурний шок для українців у Західній Європі - це повна, тотальна відсутність нормальної діджиталізації. Особливо цим грішить Німеччина.
Коли ми вдома звикли відкривати ФОП за три кліки в телефоні, переказувати гроші за секунду і показувати паспорт у додатку, європейська реальність повертає в нульові. Тут досі панує культ паперової пошти. Будь-який чиновник, банк, страховий агент чи орендодавець спілкуватиметься з вами виключно через паперові листи.
Поштові скриньки за рік забиваються кілограмами макулатури. Більше того, якщо ви випадково проігноруєте якийсь лист (наприклад, подумаєте, що це реклама), там може виявитися важливий штраф або терміновий виклик.
Окрема історія - листи у електронну пошту, де так само може бути важлива інформація або запрошення на візит у офіційні інстанції. Повірте, так часто перевіряти пошту українцям не доводиться навіть вдома. Але якщо до цього додати відсутність комп'ютера, справного смартфона та стабільного інтернету, то це викликає справжній розпач.
За рік життя від цього щоденного ритуалу перевірки скриньки та перекладу німецьких чи нідерландських канцеляризмів у багатьох починається справжній нервовий тик.
Медицина з "попийте водички" та закриті двері
Друга річ, до якої українці не можуть звикнути навіть за рік - це європейська система охорони здоров’я. У нас як: захворіло в боці - пішов до сімейного лікаря або у приватну клініку, здав аналізи, за декілька годин отримав результат і рецепт.
У Норвегії чи Нідерландах такий номер не пройде. Потрапити до профільного лікаря (наприклад, кардіолога чи гастроентеролога) без направлення домашнього лікаря (хеойсхартса або фастлеге) просто неможливо.
А сам домашній лікар на будь-які скарги, від дикої мігрені до температури під 39, найчастіше виписує дві речі: парацетамол і пораду прогулятися на свіжому повітрі.
Чекати на прийом до вузького спеціаліста можна місяцями. Через це через рік еміграції більшість українців під час відпусток їдуть додому не лише побачити родичів, а й масово обійти наших лікарів та залікувати зуби.
"Покарання" за трудоголізм та комендантська година на закупи
Ми звикли, що якщо ти багато працюєш і береш підробітки, то стаєш багатшим. У тій же Німеччині прогресивна податкова система влаштована так, що з підвищенням зарплати ти переходиш у вищий податковий клас. Держава починає забирати стільки, що чистими на руки ти можеш отримати практично те саме, що й на нижчій посаді. Працювати більше тут часто просто фінансово невигідно.
На додачу до цього йде жорсткий тайм-менеджмент, який межує з абсурдом:
- Неділя - святий день для нічогонероблення. Магазини, аптеки, супермаркети зачинені. Якщо ти не встиг купити хліб чи молоко в суботу до вечора - це твої проблеми
- Шум під забороною. Спробуєте увімкнути пральну машину чи пропилососити в неділю у своїй німецькій квартирі - сусіди без зайвих розмов викличуть поліцію за порушення спокою
- Вечеря за розкладом. У Нідерландах спроба зайти в ресторан о дев'ятій вечора часто закінчується голодним шлунком - кухні більшості закладів зачиняються дуже рано, бо персонал теж хоче відпочивати.
"Золоті" послуги та продукти
У деяких країнах світу звичайні послуги для населення - це велика стаття розходів. Наприклад, похід у перукарню до бьюті-мастера, виклик сантехніка, ремонт авто, підключення інтернету - це все відбувається не тільки дуже довго, а й ще за чималі гроші. Записи до майстрів, як до лікарів - на місяці наперед.
Хронічна ізоляція та відсутність спілкування
Українці за кордоном спілкуються найчастіше тільки зі своїми, бо всі інші контакти хоч і виглядають дружніми, але це все - картинка. Бо у більшості країн люди ввічливі, дружелюбні, але надзвичайно закриті. Можна роками жити з кимось поруч і знати максимум ім'я, та й то - тому що вам декілька разів принесли сусідську посилку.
Забігти в гості "по дорозі" - це не про Європу. Тут домовляються про зустрічі завчасно, бажано за декілька тижнів.
Знайти нових друзів у Норвегії чи Нідерландах - надзвичайно важко і якщо у вас такі з'явилися, то вам однозначно пощастило.
Проблеми з житлом
Багато українців за роки вимушеного біженства вже адаптувалися в чужих країнах. А це - і медичне страхування, і хороша робота, і достатній дохід для оренди житла. Але у багатьох країнах офіційна робота та високий заробіток зовсім не гарантують можливість знайти гарненьку зручну квартиру чи будинок.
Пошук житла у Нідерландах, Норвегії та у багатьох інших країнах, де зараз проживає чимало українців - це квест на виживання. Конкурси на перегляд житла нагадують співбесіди на топові посади, орендодавці вимагають підтвердження доходів, які в 3-4 рази перевищують вартість оренди. На одну квартиру може стояти черга у 20-30 сімей і власник буде самостійно обирати, кого він поселить у себе. І це може тривати тижнями.
Крім цього, вільного житла для оренди настільки мало, що у багатьох європейських країнах дорослі діти живуть з батьками навіть після закінчення навчання в університеті - це не тільки економічно вигідно, але й психологічно. Бо пошуки окремого житла займають купу часу, нервів і викликають шалений стрес.
Через рік життя в такому ритмі українці починають розуміти: Європа - це дійсно про безпеку та стабільність, але за цей комфорт доводиться платити відмовою від особистої свободи, швидкого сервісу та звичного комфорту.