3 серпня 2026 року відбувся вебінар, присвячений розвитку системи географічних зазначень в Україні та можливостям, які вона відкриває для локальних виробників. Захід об’єднав експертів проєкту EU4SmallFarms/IPRSA III та виробників, які вже пройшли шлях від об’єднання навколо традиційного продукту до його офіційного визнання.
Однією з ключових тем зустрічі стало практичне значення географічного зазначення для виробника. На відміну від торговельної марки, яка належить конкретній компанії або особі, географічне зазначення можуть використовувати виробники певної території, продукція яких відповідає встановленій специфікації. Таким чином, воно стає своєрідним колективним брендом регіону та допомагає зберігати зв’язок продукту з місцем його походження, традиційними знаннями й технологіями.
«Географічне зазначення — це втілення нашого походження, нашої культури, того, що ми знаємо з дитинства», — наголосила під час вебінару експертка проєкту Юлія Прохода.
Окрему увагу приділили тому, як такий статус може впливати на економічну цінність продукції. Практичним прикладом стала гуцульська овеча бриндзя.
За словами керівника Асоціації виробників традиційних карпатських високогірних сирів Олександра Мартина, у 2018 році, коли Асоціація лише створювалася, кілограм гуцульської бриндзі коштував близько 80 гривень. Сьогодні бриндзя, виготовлена відповідно до зареєстрованої специфікації — із сирого овечого молока та дозріла у традиційних дерев’яних бербеницях, — коштує близько 1200–1600 грн за кілограм.
Цей приклад демонструє, що географічне зазначення може бути не лише інструментом захисту назви продукту. Воно допомагає виробникам формувати впізнаваність, підтверджувати автентичність продукції, зміцнювати довіру споживачів та створювати вищу додану вартість.
Для невеликих виробників важливим є й те, що система передбачає спільну роботу. Виробники об’єднуються навколо продукту та території, погоджують вимоги до виробництва й дотримуються спільної специфікації. У перспективі це також створює додаткові можливості для розвитку територій, популяризації локальних продуктів та використання доступних інструментів підтримки, зокрема програм Європейського Союзу.
Розвиток системи географічних зазначень є актуальним і в контексті європейської інтеграції України. У ЄС цей механізм широко використовується для захисту регіональних продуктів та збереження їхньої репутації й унікальних характеристик. Для України розвиток власних географічних зазначень означає одночасно наближення до європейських практик та можливість сильніше позиціонувати українські локальні продукти.
Вебінар 3 серпня став першим у серії тематичних зустрічей, присвячених географічним зазначенням. Наступні заходи мають детальніше розкрити практичні етапи цього процесу — зокрема підготовку специфікації продукту та питання сертифікації.