DW поговорила з Удо Ойліґом, відставним генералом Бундесверу, про перебіг боїв в Україні, воєнні злочини та перспективи досягнення миру на переговорах.
Війна Росії проти України триває майже чотири місяці. DW попросила прокоментувати співвідношення сил сторін та перебіг боїв відставного генерала німецьких збройних сил Удо Ойліґа.
DW: Російська армія обстрілювала житлові райони Харкова касетними боєприпасами, стверджується у нещодавній доповіді Amnesty International. При цьому застосування такої зброї є воєнним злочином, як Ви можете прокоментувати це?
Удо Ойліґ: Використання касетних боєприпасів заборонено міжнародною угодою, конвенцією, підписаною в Осло. Підписи під цим документом представників 120-ти держав, на мою думку, досить показові у тому, що стосується заборони цих боєприпасів, оголошеної на основі досвіду ведення воєн. Адже вражаючий ефект такої зброї є жахливим. По суті, зі, скажімо так, великого контейнера з боєкомплектом вивільняється величезна кількість інших елементів, що вибухають, розлітаються урізнобіч і всюди несуть руйнування.
Вони мають неконтрольовану та великомасштабну руйнівну дію - саме тому ці боєприпаси заборонені конвенцією, підписаною в Осло. Ця заборона поширюється як на використання, так і виробництво або зберігання. Тому застосування касетних бомб (Росією, - ред.) у даному випадку є порушенням міжнародного права та відповідно воєнним злочином.
Як ви оцінюєте ситуацію на Донбасі? Які шанси в України захистити ту частину Донбасу, яка ще контрольована нею, або повернути увесь Донбас?
Ситуація на Донбасі мене турбує, ми спостерігаємо дуже велику матеріальну та кадрову перевагу російської армії, яка там зосереджена та по-новому організована (…)
Був опублікований список воєнної техніки, яку хоче отримати пан Зеленський. Зазначу, що одним з найважливіших елементів, який потрібен українській армії, є високоточна артилерія великого радіусу дії та реактивні системи залпового вогню - щоб протистояти дуже сильному артилерійському потенціалу російської армії, а також перемоги її у цій своєрідній артилерійській дуелі (…). Це боротьба, у якій важливу роль відіграє час. Російська армія зміцнюється, закріплюється на Донбасі, зосереджуючи там свої війська. Мені здається, що для української армії дуже важливо, щоб допомога (Заходу, - ред.) була не лише обіцяна теоретично та в довгостроковій перспективі, але щоб вона була доступна українській армії реально, ефективно та у найкоротші терміни - щоб Україна могла успішно вести свою оборонну боротьбу.
Слабкі сторони української армії полягають саме у нестачі важких озброєнь, які досі не поставив Захід?
Це той напрямок, у якому, на мій погляд, необхідно діяти швидше, щоб посилити українську армію, щоб вона також могла діяти у глибині позицій ворога. І таким чином боротися з його потужною артилерією, а також перешкоджати його постачанню боєприпасами, скажімо так, логістиці тилу, що допомагає поповнювати втрати на фронті.
Я також бачу використання дронів як дієвий варіант. І я здивований, що їх не було в одному зі списків (список озброєнь, що потрібні українській стороні, - ред.). Але в іншому списку, я думаю, вони були вказані. Безпілотні системи показали себе дуже ефективно та результативно під час війни у Закавказзі (у Нагірному Карабаху. - Ред.), коли їх використовував у боях Азербайджан. І я можу уявити, що для української армії безпілотники можуть відіграти дуже важливу та ефективну роль для відбиття російських атак.
Звісно, потрібні танки та бронетехніка, яка використовується саме для захисту пересування військ. У цьому я також вбачаю значне посилення української армії. В оприлюдненому списку української сторони про необхідні озброєння зазначено і бажану кількість цих озброєнь. Я не хочу нічого говорити про ці цифри - вони, на мою думку, майже нездійсненні. Але говорячи про засоби, які потрібні для посилення української армії, я можу лише сказати, що вони вказані там правильно. І я вважаю їх терміново необхідними, їх треба якнайшвидше надати українській армії.
А які слабкі сторони, на Вашу думку, у російської армії?
Усіх здивувало, що Росія, розв'язавши війну, не змогла за кілька днів реалізувати свою так звану "спецоперацію". І таким чином розкрилися суттєві недоліки російської армії - від планування до командування та логістики. Схоже, що все їхнє забезпечення дійсно не було розраховане на більш тривалий період часу. Це означає, що російська армія спочатку, я сказав би, майже недбало розраховувала досягти свої воєнні цілі лише обмеженими ресурсами і без особливого опору.
Але цього не сталося - навпаки, українська армія досить успішно відбила напад росіян, особливо на півночі України. І це, безумовно, вказує на проблеми у командуванні російської армії і навіть на нижчих рівнях. Такого висновку можна дійти ще й на тій підставі, що генералів відправляли на фронт, мабуть, просто для керування на місці, так би мовити, для зміцнення бойового духу.
При цьому зараз я бачу також деякі зміни у перегрупуванні російської армії. Слабкі сторони компенсуються закріпленням на Донбасі, формуванням кращого командування, ухваленням більш правильних тактичних рішень - все це дає їм можливість залагодити певну невдачу на початку війни. Тобто вони концентрують свої сили на сході та півдні для, скажімо так, більшої ефективності у тактичному та оперативному відношенні.
Це буде тривала війна. І я не бачу жодних шансів на те, щоб зараз можна було досягти припинення вогню
Однак це буде тривала війна. І я не бачу жодних шансів на те, щоб зараз можна було досягти припинення вогню. Воно безумовно настане лише тоді, коли обидві сторони будуть переконані у тому, що вони досягли того, чого хотіли. Для української сторони це збереження та захист територіальної цілісності країни в максимально можливому ступені, для Росії - усвідомлення того факту, що завоювання та нові дії російської армії ведуть не до успіху, а до значних людських та матеріальних втрат.
Тільки коли, так би мовити, баланс результатів з обох боків призведе до того, що російська армія перестане бачити навіть віддалено досяжними свої цілі, тоді настане момент, коли можна буде думати про припинення вогню. Українська армія, за моєю оцінкою, не піде на припинення вогню, якщо для цього треба буде пожертвувати великою частиною території країни.
Джерело: Українська служба DW