Історія пневматичних шин сягає ще 1887 року, коли Джон Бойд Данлоп, шотландець за походженням, який працював в ірландському місті Белфаст, купив своєму малолітньому синові триколісний велосипед. А щоб той не псував вузькими колесами доглянуті доріжки сімейного саду, треба було зменшити питомий тиск коліс на ґрунт.
Для цього Джон виготовив дерев’яний диск за розміром переднього колеса – з широким ободом та заглибленням для шлангу. Потім він взяв матеріал, що зазвичай йде на медичні фартухи, поклав у нього шланг і склеїв у вигляді труби гумовим клеєм. Отриманий обруч він насадив на оболонку колеса і прибив цвяхами до дерева. Потім він накачав повітря через приклеєний шматочок тонкої трубки. Так народилася ідея пневматичної шини.
Згідно з патентом, отриманим Данлопом, до металевого обода колеса кріпилася надувна гумова камера. Це здійснювалося за допомогою гумової парусини, яка, по суті, утворила каркас шини.
Виробництво пневматичних шин було налагоджено вже наступного року на підприємстві в Дубліні, яке заснували сам Данлоп та Дю Крос. Компанія називалася Pneumatic Tyre and Boot Cycles Agency. А в 1896 році було засновано іншу фірму Dunlop Pneumatic Tyre Company. Однак, незважаючи на назву, сам Данлоп там уже не працював. Він відійшов від справ та придбав сільськогосподарську фірму в Австралії.
Проте шини продовжували випускати та вдосконалюватися. В 1890 інженер Чайльд Кінгстон Уелч відокремив камеру від покришки, а для посадки шини на обід застосував дротяні кільця. Пізніше, щоб шина краще сиділа на ободі, той отримав поглиблення по центру.
Спочатку пневматичні шини застосовувалися на велосипедах. А коли вони з’явилися на автомобілях?
У червні 1895 року відбулися автомобільні перегони маршрутом Париж – Бордо – Париж, дистанція яких становила 1200 км. З 22 автомобілів, представлених на гонці, до фінішу в Булонському лісі дійшли лише 8 машин.
Був серед них автомобіль Peugeot на пневматичних шинах Michelin. Його пілотував Андре Мішлен, який разом із братом Едуардом випускав до того на своєму підприємстві шини для велосипедів. Щоправда, він приїхав передостаннім: докучали часті проколи шин. Адже на дорогах того часу було розкидано чимало цвяхів від кінських підків.
Що ж давало застосування пневматичних шин на автомобілях? Вони не тільки зробили їзду комфортнішою для пасажирів. Справа в тому, що під час руху тодішніми вибоїстими дорогами механізми автомобілів на суцільних шинах зазнавали сильних ударів. У міру того, як зростала вага і швидкість автомобілів, ударні навантаження ставали все більше і більше. І тому ходову частину доводилося посилювати та відповідно обтяжувати.
Ось чому пневматичні шини дозволили помітно (до півтора рази!) зменшити масу автомобіля, продовжити термін його служби, а також підвищити швидкість руху. І ще одне – пневматичні шини забезпечували найкраще зчеплення з дорогою, а отже – і підвищену безпеку.
