В народі звикли відмічати День Віри, Надії та Любові та їх матері Софії в кінці вересня, але цьогоріч дата святкування змінилася, і пам’ять чотирьох святих тепер вшановують 17 вересня.
Пов’язано це з переходом ПЦУ на новий календар — православні свята віряни відзначатимуть на 13 днів раніше.
За словами Олени Громової, етнографині, завідувачки наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів), у народі цей день здавна називають Вселенські бабині іменини, тому що в минулі часи день свого ангела відзначало багато жінок, яких називали Віра, Надія, Любов та Софія: мало не в кожній хаті були іменинниці з такими популярними іменами. Тож святкувало майже все село день, присвячений Софії та її дочкам — Вірі, Надії та Любові (мати назвала дочок на честь головних християнських чеснот). Софія була вдовою, жила в I ст., родом з Мілана, але мешкала в Римі. Софія сама була християнкою, і дочок виховувала в цих же традиціях.
Всі вони і постраждали за віру. Як римський імператор Адріан не намагався змусити юних римлянок поклонятися язичницьким ідолам, в нього нічого не вийшло. Через те після тортур сестер стратили. Старшій, Вірі, було 12 років, Надії — 10, а Любові — 9. Тіла дочок Адріан віддав матері, яка поховала їх за християнськими звичаями і через три дні і сама тихо почила на їхній могилі. Згодом в календарі з’явилась пам’ятна дата на честь четвірки мучениць, які увійшли до лику святих за відстоювання і прославляння сили віри. А образи мучениць у народі стали символами жінок, усіх матерів і дочок. Перші свідчення про відзначення дня Віри, Надії, Любові та Софії відносяться до VII століття.
Традиції святкування
Цього дня віряни відвідували церковну службу, молилися мученицям, особливо жінки — просили про сімейне щастя та позбавлення безпліддя. У церкві жінки купували три свічки — на честь Віри, Надії і Любові. Одну з них можна було принести додому, щоб потім ще раз разом помолитися про сім'ю і всіх родичів.
В старі часи побутував звичай поплакати вранці — вважалося, що того, за ким потужать, обійдуть стороною всі негаразди.
Заведено було пекти коровай (або пиріг) в ніч на свято. Хліб прикрашали свічкою, принесеною з церкви, і пригощали короваєм усе сімейство з побажаннями щастя й достатку — щоб у домі завжди був спокій, благодать і гармонія. І обов'язково слід намагатися не викидати жодного шматочка випічки.
Чого не можна робити
У день святих мучениць щедрого застілля не влаштовували, оскільки у свята був сумний присмак. Не можна було лихословити, сваритися, сперечатися.
Також не рекомендувалось розпочинати прибирання, прання, треба відкласти шиття і вишивання, домашні турботи, зокрема приготування їжі. Колись, у давні часи, домашні клопоти лягали на плечі чоловіків.
Здавна поганою прикметою вважали проводити в цей день заручини, вінчатися, але подекуди могли обговорювати терміни проведення весілля.
Прикмети
Люди знали з досвіду багаторічних спостережень, що вже в вересні поступово приходить холод, а в день пам’яті чотирьох святих майже завжди стається похолодання, а то й дощить, а після свята можливі й заморозки.
Прикмети цього дня вказували на те, якою буде Покрова. Помічали, якщо журавлі покинули насиджені місця, то на Покрову можна очікувати вже морозів.
За сто років клімат змінився, але й зараз городники намагаються зразу ж після свята прибрати помідори, огірки з грядок, аби вберегти від приморозків.
Грім у свято обіцяє довгу та теплу осінь, а дощ — ранню весну. Якщо цього дня ранок похмурий — усі наступні дні будуть теплими, погожий день — до холодної зими, а якщо йде дощ — буде багато снігу.
Завжди в день чотирьох святих вітали іменинниць, адресували їм теплі поздоровлення, як це:
Хай Віра серце радістю зігріє,
Надія вам життя благословляє
Любов веде до щастя і до мрії,
Мати Софія всім здоров'я посилає.