В народі звикли відмічати День Віри, Надії та Любові та їх матері Софії в кінці вересня, але цьогоріч дата святкування змінилася, і пам’ять чотирьох святих тепер вшановують 17 вересня.
Пов’язано це з переходом ПЦУ на новий календар — православні свята віряни відзначатимуть на 13 днів раніше.
За словами Олени Громової, етнографині, завідувачки наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів), у народі цей день здавна називають Вселенські бабині іменини, тому що в минулі часи день свого ангела відзначало багато жінок, яких називали Віра, Надія, Любов та Софія: мало не в кожній хаті були іменинниці з такими популярними іменами. Тож святкувало майже все село день, присвячений Софії та її дочкам — Вірі, Надії та Любові (мати назвала дочок на честь головних християнських чеснот). Софія була вдовою, жила в I ст., родом з Мілана, але мешкала в Римі. Софія сама була християнкою, і дочок виховувала в цих же традиціях.
Всі вони і постраждали за віру. Як римський імператор Адріан не намагався змусити юних римлянок поклонятися язичницьким ідолам, в нього нічого не вийшло. Через те після тортур сестер стратили. Старшій, Вірі, було 12 років, Надії — 10, а Любові — 9. Тіла дочок Адріан віддав матері, яка поховала їх за християнськими звичаями і через три дні і сама тихо почила на їхній могилі. Згодом в календарі з’явилась пам’ятна дата на честь четвірки мучениць, які увійшли до лику святих за відстоювання і прославляння сили віри. А образи мучениць у народі стали символами жінок, усіх матерів і дочок. Перші свідчення про відзначення дня Віри, Надії, Любові та Софії відносяться до VII століття.
Традиції святкування
Цього дня віряни відвідували церковну службу, молилися мученицям, особливо жінки — просили про сімейне щастя та позбавлення безпліддя. У церкві жінки купували три свічки — на честь Віри, Надії і Любові. Одну з них можна було принести додому, щоб потім ще раз разом помолитися про сім'ю і всіх родичів.