Бажання дитини бути кращою за інших та отримувати при цьому схвалення батьків, може переростати у "синдром відмінника".
Він з'являється як у дитячому, так і в дорослому віці. Про це розповіла психологиня Алла Рожкова, повідомила "ГазетаЮА".
Як проявляється такий синдром
Синдром відмінника - це хвороблива залежність від думки близьких, бажання завжди бути першим і страху не бути на висоті.
Він формується у дитини ще у дошкільному віці, а перші прояви можуть бути помітні у молодшому шкільному віці.
Водночас синдром може виникнути і в дорослих людей під впливом професійного оточення.
"Ідеальний учень" зазвичай гіпервідповідальний, цілеспрямований, має хорошу репутацію і скрупульозно підходить до всіх поставлених завдань. Проте у надмірній кількості такі риси характеру можуть нашкодити особистості у майбутньому.
"Синдром відмінника - це прагнення робити все досконало з очікуванням похвали та зворотного зв'язку з високим напруженням та страхом зробити помилку", - каже психологиня.
Людям з синдромом відмінника притаманні:
- чутливе ставлення до критики;
- занижена самооцінка;
- залежність від думки інших;
- постійна тривожність;
- прагнення здати ідеально виконані завдання;
- страх невдачі при виконанні будь-яких завдань, особливо тих, де немає попереднього досвіду;
- заздрість до чужих успіхів;
- звичка засмучуватися через найменшу помилку чи невдачу.
Прояви у дитячому віці
"У дитячому віці проявом є висока тривожність. У цьому випадку обов'язково наявне підкріплення дорослими. Наприклад, рідні дуже незадоволені та карають дитину різними способами за те, що вона не виконує певні завдання", - розповіла Алла Рожкова.
Сприяти виникненню синдрому відмінника можуть суворі та вимогливі вчителі.
Надмірна критика згодом підвищує відчуття провини, напруги, сорому та дуже високу тривожність, яка виражатиметься у намаганнях щось переробити.
Синдром у дорослому віці
"У дорослому віці - ті ж ознаки, проте в цьому випадку реальність вже не сприймається як реальність. Наприклад, людина проходить по коридору та зустрічає свого керівника. Вона іде пити каву та думає, що керівник тепер вважає ніби в неї забагато відпочинку, а робота виконується надто повільно", – пояснює психологиня.
Синдром відмінника у дорослому віці також може супроводжуватися розвитком прокрастинації - коли завдання відкладаються на потім. Це також впливатиме на самооцінку.
Розвиваються ситуації, коли важко довести проєкти до кінця: їх або не завершують, або нікому не показують. Спостерігається намагання довести все до ідеалу, який достатньо розмитий і досягнути його справді важко.
Чим шкодить синдром відмінника
Людина з синдромом ідеального учня перебуває у постійному стані емоційної напруги та тривоги, що негативно впливає на її здоров'я.
З психоемоційного боку розвиваються такі стани:
- незадоволення власними успіхами;
- думки про себе лише у негативному ключі;
- висока тривожність;
- невротичні стани;
- занижена самооцінка;
- невпевненість в собі;
- надмірна самокритика.
Людина завжди ставить перед собою високу планку та переживає велику кількість критики знецінювання. Їй складно досягати результату, адже планка ідеалу надто висока.
Коли немає досягнення успіху, а є лише розуміння, що ти невдаха (хоча насправді це не так) - омріяні результати настільки високі та нереальні, що досягти їх практично неможливо.
"Це впливатиме на відчуття напруги в організмі, що надалі може спричинити мігрені чи інші стани. Тривала напруга сприяє розвитку: хронічної втоми, схильності до емоційного вигорання, тривожних розладів, депресії", - говорить психологиня.
Як позбутися синдрому і запобігти негативним наслідкам
Для того, аби синдром відмінника не погіршував ваше життя, варто уміти боротись із ним та, за потреби, звернутись до фахівця.
Поради психологині для дорослих з синдромом відмінника:
- навчіться приймати свої досягнення;
- встановлюйте реалістичні очікування;
- навчіться знаходити баланс між роботою та відпочинком;
- зверніться до психолога чи психотерапевта аби пропрацювати свою самооцінку;
- звертайте увагу на те, що відбувається і як ви себе почуваєте, коли завдання заходить у глухий кут;
- визначте цілі та розподіліть їх на маленькі;
- намагайтеся стежити за своїм здоров'ям.
Що робити батькам, щоб допомогти своїй дитині
- Знизьте свої очікування щодо дитини.
- Хваліть дитину за результат, а не за оцінку.
- Не порівнюйте свою дитину з іншими.
- Не концентруйтеся на поганих оцінках.
- Дайте дітям робити власний вибір.
- Навчіть дитину долати проблеми та спокійно ставитися до поразок і критики.