"Синдром відмінника" у дорослих і дітей: симптоми і як його долати

"Синдром відмінника - це прагнення робити все досконало з очікуванням похвали та зворотного зв'язку з високим напруженням та страхом зробити помилку", - каже психологиня.

Людям з синдромом відмінника притаманні:

• чутливе ставлення до критики;
• занижена самооцінка;
• залежність від думки інших;
• постійна тривожність;
• прагнення здати ідеально виконані завдання;
• страх невдачі при виконанні будь-яких завдань, особливо тих, де немає попереднього досвіду;
• заздрість до чужих успіхів;
• звичка засмучуватися через найменшу помилку чи невдачу.

Прояви у дитячому віці

"У дитячому віці проявом є висока тривожність. У цьому випадку обов'язково наявне підкріплення дорослими. Наприклад, рідні дуже незадоволені та карають дитину різними способами за те, що вона не виконує певні завдання", - розповіла Алла Рожкова.

Сприяти виникненню синдрому відмінника можуть суворі та вимогливі вчителі.

Надмірна критика згодом підвищує відчуття провини, напруги, сорому та дуже високу тривожність, яка виражатиметься у намаганнях щось переробити.

Синдром у дорослому віці

"У дорослому віці - ті ж ознаки, проте в цьому випадку реальність вже не сприймається як реальність. Наприклад, людина проходить по коридору та зустрічає свого керівника. Вона іде пити каву та думає, що керівник тепер вважає ніби в неї забагато відпочинку, а робота виконується надто повільно", – пояснює психологиня.

Синдром відмінника у дорослому віці також може супроводжуватися розвитком прокрастинації - коли завдання відкладаються на потім. Це також впливатиме на самооцінку.

Розвиваються ситуації, коли важко довести проєкти до кінця: їх або не завершують, або нікому не показують. Спостерігається намагання довести все до ідеалу, який достатньо розмитий і досягнути його справді важко.

Чим шкодить синдром відмінника

Людина з синдромом ідеального учня перебуває у постійному стані емоційної напруги та тривоги, що негативно впливає на її здоров'я.

З психоемоційного боку розвиваються такі стани:

• незадоволення власними успіхами;
• думки про себе лише у негативному ключі;
• висока тривожність;
• невротичні стани;
• занижена самооцінка;
• невпевненість в собі;
• надмірна самокритика.

Людина завжди ставить перед собою високу планку та переживає велику кількість критики знецінювання. Їй складно досягати результату, адже планка ідеалу надто висока.

Коли немає досягнення успіху, а є лише розуміння, що ти невдаха (хоча насправді це не так) - омріяні результати настільки високі та нереальні, що досягти їх практично неможливо.

"Це впливатиме на відчуття напруги в організмі, що надалі може спричинити мігрені чи інші стани. Тривала напруга сприяє розвитку: хронічної втоми, схильності до емоційного вигорання, тривожних розладів, депресії", - говорить психологиня.

Як позбутися синдрому і запобігти негативним наслідкам

Для того, аби синдром відмінника не погіршував ваше життя, варто уміти боротись із ним та, за потреби, звернутись до фахівця.

Поради психологині для дорослих з синдромом відмінника:

• навчіться приймати свої досягнення;
• встановлюйте реалістичні очікування;
• навчіться знаходити баланс між роботою та відпочинком;
• зверніться до психолога чи психотерапевта аби пропрацювати свою самооцінку;
• звертайте увагу на те, що відбувається і як ви себе почуваєте, коли завдання заходить у глухий кут;
• визначте цілі та розподіліть їх на маленькі;
• намагайтеся стежити за своїм здоров'ям.

Що робити батькам, щоб допомогти своїй дитині

• Знизьте свої очікування щодо дитини.
• Хваліть дитину за результат, а не за оцінку.
• Не порівнюйте свою дитину з іншими.
• Не концентруйтеся на поганих оцінках.
• Дайте дітям робити власний вибір.
• Навчіть дитину долати проблеми та спокійно ставитися до поразок і критики.