Історики розповіли про появу перших кінотеатрів у Києві та оприлюднили архівні світлини, зроблені на початку ХХ століття.
Відповідний допис з'явився у тематичній Facebook-спільноті "Спрага".
Найбільшим та одним з перших кінотеатрів у Києві був "Експрес", який у 1912 році відкрив австрійський підприємець Антон Шанцер. Міська влада виділила мільйонеру ділянку в оренду на 11 років, а на будівництво він витратив 300 тисяч рублів.
Перший кінотеатр був розрахований на 1100 місць, а приміщення "Експресу" вражало розкішшю: просторе фойє, оздоблене колонами, світло від великої люстри. На першому поверсі кінотеатру працював буфет, звідси глядачі потрапляли до зали зі зручними кріслми, обтягнутими червоним сукном, та екраном, який прикрашали дві скульптури німф.
На другому поверсі була розташована мала кінозала з оркестром для відвідувачів. Майже всі прем'єри демонструвалися у закладі Шанцера. Через подібку політику мільйонера квитки для відвідувачів були недешевими - 1-2 рублі за прем'єри, і 20-50 копійок за звичайні сеанси. Для прикладу, у ті часи 1 кг борошна коштував 5 копійок, 1 кг картоплі - 2 коп., гусак - 1 рубль.
Незважаючи на діяльність конкурентів, у Києві подібних кінотеатрів не було до 1945 року. Слава про Шанцера розповсюджувалася далеко за межі Києва, але він не отримав визнання від вищого колу тодішньої влади. Бізнесмен особисто подавав прохання про підношення великому князю Андрію Володимировичу кінематографічної стрічки, у якій відображено його перебування у Києві 25 травня 1912 р. та святкування 100-річного ювілею 130 піхотного Херсонського полку.
Через відповідне звернення київський губернатор був змушений повідомити генерал-губернатора під грифом "Секретно": "Шанцер — австрійський підданий, католик, 41 рік, кравець за фахом, у Києві — з 1907 р. за національньним видом, виданим у Берліні. Незаконно співмешкає з міщанкою з Варшави Кароліною Малога. Тримає в Києві салон жіночого одягу, синематограф "Експрес" та три будинки. Майно оцінюється в 1000000 рублів. 1910 року Шанцер близько зійшовся з багатою поміщицею Південно-Західного краю чесною, потім почесною громадянкою Надією Вільмер, яка перебуває у розлученні з чоловіком".
Австрійський підприємець мав довіреність на її багатомільйонний маєток, а влада підозрювала його у зловживанні становищем. Незважаючи на те, що Шанцер не залучався до політичних справ і постійно перебував під спостереженням розвідки, генерал-губернатор запевняв, шо його прохання не заслоговує на увагу.
У 1912 році в кінотеатрах підприємця прокрутили стрічку-хроніку з похорону композитора Миколи Лисенка. Сеанси були стихійною демонстрацією прихильників визвольного руху. Після такого два кінотеатри Шанцера закрили, а стрічку конфіскували.
Після революції підприємець був змушений емігрувати, а його кінотеатр працював на користь більшовиків. Під час окупації частина Києва з кінотеатром були зруйновані, а у післявоєнні роки на місці закладу Шанцера збудували сучасну будівлю КМДА.