Старт «літнього сезону» робочої міграції не за горами й вітчизняні компанії у багатьох напрямках діяльності, вже починають готуватися до звичного браку кадрів у цей період.
При тому, що натхненні безвізом українці, улітку залишають різні робочі міста, найбільш, від відтоку кадрів страждають підприємства промисловості, аграрний сектор, ресторанний й готельний бізнес та будівництво.
Що стосується підприємств у напрямку HoReCa, то тут заміна персоналу, який тимчасово залишив робочі місця заради сезонних «курортних» вакансій, давно поставлена на потік. Звісно, ресторанний та готельний «стафф», ще можна замінити студентами та шукачами, які не мають досвіду роботи.
Набагато складніше, вирішувати такі задачі у напрямках, де для виконання роботи потрібна кваліфікація та реальний робочий досвід. Ті ж самі перевізники, не завжди спроможні швидко знайти заміну кваліфікованим водіям, а набирати молодь, яка щойно отримала посвідчення водіїв, не ефективний та ризикований процес. Тому, у літній сезон, найкращою заміною штатним водіям бензовозів чи професіоналам-далекобійникам, становляться водії маршрутних таксі чи просто особи, які мають хоча б який досвід керування вантажівками.
Що робити або «хто більше»
Намагаючись утримати фахівців, українські роботодавці готові й до збільшення заробітних плат. Але, ситуація на вітчизняному ринку диктує свої правила й, сьогодні, зарплатню у 20 000 гривень на місяць, із задоволенням будуть платити тому, хто зможе поєднати у своїй роботі, декілька функцій одразу. Комірники – водії навантажувачів чи далекобійники-експедитори в одній особі, дійсно можуть розраховувати на більш-менш гідні заробітки. Проте, брати на себе більшу відповідальність при виконання інших функцій, згодні далеко не всі шукачі у схожих напрямках.
Не менш тривожна ситуація й на українських будівництвах. З початком літа, тут бракує таких спеціалістів, як будівельники, зварювальники або тих, кого влаштовує робота слюсарем чи токарем.
Підіймаючи зарплати у рази, роботодавці затримують певний відсоток фахівців на вітчизняних будівельних майданчиках. Але, при тому, коли робота слюсарем в Україні може принести стабільні 15 – 20 тисяч гривень, у сусідській Польщі за неї готові платити до 1 500 умовних одиниць! А це, вже суттєва різниця, й таку конкуренцію здатні витримати далеко не всі українські роботодавці.
При тому, що кваліфіковані кадри намагаються знайти кращі умови оплати за кордоном України, молодь, вперто не бажає обирати навчання на робочі спеціальності. Робота слюсарем чи вакансії токаря залишаються «не закритими» у той час, коли 70% українських абітурієнтів продовжують вступати до ВНЗ, щоб отримати «перспективні» навички економістів чи юристів.
Результати такого мислення відомі – «робота слюсарем» залишається «долею обраних», а кожен новий літній сезон стає новим викликом українським роботодавцям, як впоратися із браком кваліфікованих робочих кадрів.