Столиця України в усі часи вражала своїм колоритом та автентичністю. На сьогоднішній день саме ретро-фотографії залишаються чи не єдиною можливістю побачити те, яким був Київ багато десятиліть тому.
Цікаво, що багато нині відомих і популярних у мешканців та гостей столиці локації в минулому виглядали зовсім інакше. Адже як не крути, а саме старі фото — це той місток, який пролягає між минулим та сьогоденням.
Редакція "Телеграфу" зібрала історичні знімки, які передають дух минулої доби та зачаровують своєю динамікою. Приємної фотопрогулянки!
На представленому нижче фото — панорама Лівого берега Києва в 1960 році. Тут замість житлового масиву Березняки можна побачити хутір, який увійшов до межі Києва 21 жовтня 1923 року, а в 1941—1943 роках був вщент зруйнований відступаючими німецькими і наступаючими радянськими військами.
Сучасна забудова Березняків сформувалася в 1967—1975 роках, а територія масиву при забудові була намита на 3—4 метри — до відміток, що не затоплюються.
Труханів острів розташований навпроти історичного центру міста Києва між головним руслом та рукавом Дніпра Десенкою. У середині XIX століття на ньому з’явилися перші будівлі, коли міська управа виділила тут близько 1 га землі для будівництва парового млина.
У 1880-х роках виникли робочі селища у зв’язку із створенням на острові 1-го та 2-го об’єднання Дніпровського пароплавства. Тут розташувалися судноверфі, яхт-клуб, парк "Ермітаж", а 1895 року з’явився телефон — зв’язок провели на дачу пароплавного магната Марголіна.
Саме таким був вид на Київ із Труханова острова далекого 1888 року.
Головна вулиця Києва — Хрещатик мала саме такий вигляд у 1900-1910 роках. Цікаво, що у ХІХ столітті тут розташовувався справжній творчий центр із театрами, кінотеатрами, музичними школами та бібліотеками.
Перший міський дерев'яний театр, розрахований на 470 глядачів, збудували ще 1807-го, і стояв він на місці Українського дому. У 1875-му на Трьохсвятительській працювала Київська малювальна школа Миколи Мурашка — тут навчався автор "Чорного квадрата" Казимир Малевич.
На цій світлині в лівому кутку можна помітити будівлю, на місці якої в столиці зараз розташований ЦУМ.
Побудований центральний столичний універмаг був у стилі ар-деко в 1936-1939 роках, а реконструйований зі збереженням історичного фасаду в незмінному вигляді в 2012-2016 роках.
Знамениту алею каштанів на Хрещатику висадили після Другої світової війни. Хоча знавці стверджують, що молоді деревця завезли до Києва з-за кордону ще 1842 року і посадили на Бібіківському бульварі — нинішньому Шевченка.
Вважається, що саджанці не прижилися, і містяни їх почали активно викопувати та забирати собі, а потім висаджувати поруч зі своїми будинками.
Так виглядав Хрещатик у 1960 роках — уже красивий, багатолюдний і дуже зелений.
Хрещатик простягнувся на 1,3 кілометра, а центральна частина дороги тут становить 75 метрів. Ця вулиця є найширшою в столиці — щоб пройти Хрещатик уздовж і впоперек, потрібно зробити 1800 кроків!
Пам'ятка архітектури XI століття Золоті Ворота на початку 1950-х. Поштова картка з сімейного архіву була опублікована в Інтернет спільноті "Київ. Один день-одне фото" у Фейсбук.
Золоті Ворота є пам'яткою оборонного зодчества Київської Русі часів князювання Ярослава Мудрого. Історично вони слугували головним в'їздом до київського Верхнього міста з південного боку.
У наш час реконструкція Золотих воріт 1982 року, що включає деякі збережені середньовічні елементи, є однією з визначних пам'яток Києва.
Парк імені Тараса Шевченка в 50-х роках був улюбленим місцем для прогулянок городян. Саме так тоді виглядало це відоме багатьом киянам місце.
Парк імені Тараса Шевченка розташований у центрі Києва. Він був відкритий 1890 року під назвою "Університетський сквер". До розбивки парку на його місці був пустир.
У 1939 році до 125-річчя від дня народження Шевченка тут було відкрито київський пам'ятник Тарасу Шевченку роботи Матвія Манізера.
Національний художній музей України (зараз — Музей українського мистецтва) — найбільший художній музей нашої країни. Він розташовується в будівлі на вулиці Грушевського, яку було спеціально побудовано для цієї мети архітектором В. Городецьким.
Заснований музей був у Києві 1899 року як "Міський музей антикваріату і мистецтв". Спочатку в приміщеннях першого поверху експонувалася колекція археологічних знахідок Вікентія Хвойки.
Фонди музею налічують близько 40 тисяч експонатів, серед яких — шедеври українського та зарубіжного живопису, скульптури і графіки від часів Київської Русі до сьогодення. У музеї одна з найбагатших в Україні колекцій іконопису. Наразі музей тимчасово закритий.
Так виглядав вхід до Музею українського мистецтва на початку 1950-х років. Його будівля дійсно в усі часи справляє враження.
Бульвар імені Тараса Шевченка як міська вулиця виник у 1830-х роках. Одночасно зі спорудженням на сусідній Володимирській вулиці будівлі Київського університету посередині вулиці було висаджено алею — спочатку лип і каштанів, пізніше — з 1840-х років — пірамідальних тополь.
Першою кам'яною будівлею вулиці став нинішній будинок № 25 (колишній будинок арештантських рот), який певний час перебував поза офіційною межею міста. 1839 року вздовж лівого боку вулиці був закладений ботанічний сад — нині Ботанічний сад імені О. В. Фоміна.
Бульвар імені Тараса Шевченка в 50-ті роки виглядав досить жвавим і дуже зеленим.
Київ-Пасажирський — це головна пасажирська залізнична станція Києва. Тут розміщений пасажирський вокзал, що складається з Центрального, Південного та Приміського залізничних вокзалів. На території станції також знаходяться локомотивне та вагонне депо.
Київська залізнична станція була побудована в 1868-1870 роках для обслуговування двох залізничних гілок. Відкриття відбулося в 1870-х роках.
Влітку 1877 року в будівлі залізничного вокзалу Києва сталася сильна пожежа. Споруду відновили, але, зважаючи на розширення залізничного сполучення, було вирішено провести реконструкцію і вокзалу, і всієї станції, що мала поліпшити якість обслуговування пасажирів і розширити можливості всього залізничного вузла.
У 2001 році вокзал було повністю реконструйовано. Було збудовано Південний вокзал, перебудовано платформи, реконструйовано будівлю Центрального вокзалу та Вокзальну площу, підземні пішохідні тунелі, розширена пішохідна галерея над коліями з'єднала будівлі Центрального та Південного вокзалів.
У 2011 році на станції було відкрито музей історичного рухомого складу.
Так виглядала станція Київ-Пасажирський у 1942 році.