Українська мова формувалась протягом десятків століть. Але чи замислювались, якими були перші слова, які засвідчили її існування?
Мовознавець і перекладач Олександр Стукало стверджує – більшість статей на цю тему в інтернеті містять сумнівну інформацію. Натомість він сам у своїй колонці зібрав кілька прикладів слів, які насправді походять із сивої давнини і вже мають ознаки саме української мови, розказує Обоз.юа.
Швидким пошуком в інтернеті можна знайти твердження, що буцімто у 448 році нашої ери візантійський історик Пріск Панійський перебував на території сучасної України в таборі володаря Гуннської держави Аттили, і записав слова "мед" і "страва". Більшість матеріалів голослівно стверджують, що саме вони стали першими зафіксованими українськими словами. Але насправді це хибне твердження.
Стукало пояснює, що важливо усвідомити: українська мова, як і будь-яка інша, розвивається, взаємодіючи з мовами-сусідками й довколишнім світом. Вона пройшла дуже довгий шлях, щоби сформуватись до сучасного стану, але українською її називали не весь цей час – така назва з’явилась відносно нещодавно.
У попередні епохи те, що згодом сформувалось в українську, називали "руська мова" чи "малоросійське наріччя". Науковці зараховують період їхнього існування до загального віку української мови, а слова із цих мов цілком можна вважати історично українськими.
Приблизно у Х столітті предки сучасних слов’янських мов поділилися на таку кількість діалектів, що їх починають вважати окремими мовами. Українська почала формуватись з київсько-поліської та галицько-подільської діалектних груп. Таку концепцію висунув мовознавець Юрій Шевельов.
Коли відбувався цей процес, в історії часи теж були бурхливими – розпалась Римська імперія, тривало велике переселення народів. Слов’яни теж почали віддалятись одні від одних. Хоча відголосок тих часів ми відчуваємо і досі. "Слова праслов’янської мови — спільний лексичний спадок, який зараз допомагає нам порозумітися з чехами, хорватами чи словенцями", — вказує Стукало.
Мовознавець наводить список таких слів, які залишаються в обігу ще з праслов'янського періоду:
- пити, їсти
- хліб, пшениця, пшоно
- тощий (натщесерце)
- рука, нога, тіло
- чоловік, жінка
- масло
- звір
- весна, липа
Але і це ще не найглибший шар. До праслов’янської мови існувала правоіндоєвропейська, з якої пішли прагерманська, прагрецька, праіталіська і так далі. "Тому в англійській, вірменській, грецькій, українській і санскриті теж, уявіть собі, є спільні слова. І всі ці мови теж можуть вважати себе його родичками", — пише Стукало.
І наводить кілька прикладів споріднених слів з української та англійської:
- мати/mother,
- брат/brother,
- дочка/daughter,
- вдова/widow,
- короста/crust,
- юний/young,
- черв/germ.
Але і це ще не всі цікави зв’язки українських слів з іншомовними, які тягнуться із сивої давнини. Так слово "хліб" ми запозичили із готської мови. Там воно мало вигляд hlaifs. Його ж взяли собі англійці і зробили з нього loaf "буханець". А німецьке werden ("ставати") — безпосередній родич нашого "вертіти".
Якщо хочете знати, за якими ознаками фахівці почали вирізняти українську мову, яка відбрунькувалась від праслов’янської, у блозі наводиться кілька прикладів. Так з точки зору Юрія Шевельова, такими явищами стали києво-поліське збереження звукосполуки kvě- там, де у сусідніх діалектах було kvě--. Приклад: ми маємо слова "квітка" і "квіт", а не "цвіток" і "цвіт". Також у поліському діалекті збереглась звукосполука skě- там, де довкола було ščě-,приміром, у слові "скіпка".
"Тому, якщо вам багнеться конкретної науково-романтичної відповіді на питання про перше слово української мови й не хочеться сваритися з німцями чи індусами, — кажіть, що першим українським словом було слово "квітка". Погодьтесь, це значно красивіше за вигадки про "мед" і "страву" в гунському таборі", — підсумовує Стукало.
Раніше OBOZ.UA розповідав, які українські слова запозичили інші мови світу.