Коли 19-річна Соломія Опришко ховалася за балахоном та капелюхом, залишаючи слухачів гадати, хто ж ця загадкова співачка Klavdia Petrivna з бархатистим голосом, її буквально засипали компліментами. “Сильна особистість”, “неймовірний талант”, “справжня перлина естради” — такі слова лунали на її адресу, а публіка обожнювала її інкогніто.
Але щойно інтрига зникла, як тільки Клавдія Петрівна перетворилась на Соломію і показала своє справжнє обличчя, її захоплення різко змінилося шквалом хейту.
Через це виникає справжня дилема: що сталося? Чому та сама аудиторія, яка буквально ще вчора співала їй дифірамби, раптом почала нещадно критикувати?
Мабуть, це питання скоріш до психологів: що не так із суспільством? Чому в нас проявляється такий механізм? Можливо, проблема криється у надмірному прагненні до ідеалізації незвіданого, і коли це “незвідане” стає людяним і реальним, очікування раптом руйнуються. Що ж викликало таку негативну реакцію? Можливо, річ у тому, що суспільство легко захоплюється тим, чого не може торкнутися, але водночас швидко втрачає інтерес, щойно ілюзія розвіюється.
На захист Соломії виступили інші зірки естради, такі як Павло Зібров, Jerry Heil, комік Іван Люленов і ціла армія адекватних й порядних українських слухачів. Вони підкреслюють, що за більшістю проявів критики стоять заздрість і безкарність. І справді, молода дівчина, яка лише починає свою кар’єру, вже змогла зібрати неймовірну кількість прихильників. Маючи мінімальний досвід перебування на сцені, Соломія проявила себе як справжня артистка. Хіба це не заслуговує на повагу?
Сама виконавиця відповіла своїм критикам та прихильникам просто й мудро: “Критику залишаю критикам, а я піду своєю дорогою… Зараз я для вас, а ви для мене тут, без масок, капелюхів і прикрас”.