Понад тридцять років минуло від розпаду Радянського Союзу, а вплив його ментальності досі живе у свідомості багатьох українців.
Хоча країна активно рухається вперед і будує нове суспільство, деякі старі радянські звички, сформовані у часи дефіциту, страху і нестабільності, продовжують псувати життя та гальмувати розвиток, пише Час Дій.
Відкладати найкраще на потім: «Чорний день» досі на підсвідомості
Однією з головних рис радянської ментальності було постійне відкладення всього найкращого «на потім». Сервіз зберігався у шафі до приходу гостей, новий одяг — до особливого випадку, а повноцінне життя часто відкладали «на чорний день». Попри те що дефіцит зник, звичка берегти ресурси досі керує багатьма рішеннями. Люди не дозволяють собі жити тут і зараз, бо в голові залишається страх майбутніх труднощів.
З’їж усе до останньої крихти: культура «нічого не пропадало»
Ще одна звичка, яка йде зі СРСР, — це доїдати все без винятку, навіть якщо страва вже не приносить задоволення. Борщ може стояти на столі три дні поспіль, хліб їдять до кожного прийому їжі, бо витрачати їжу вважалося недопустимим. Цей підхід до харчування часто позбавляє людей радості від їжі, викликає стрес і навіть може шкодити здоров’ю.
Рішати по блату: тіньова система, що продовжує жити
У радянські часи «блат» був способом виживання — через знайомства та підношення можна було отримати те, що офіційно було недоступним. Попри зміну системи, ця практика залишається актуальною і в сучасній Україні. Люди продовжують шукати «своїх», домовлятися «по-дружньому» та вдаватися до «вдячності» замість того, щоб покладатися на закон і правила. Такий підхід руйнує довіру і гальмує розвиток справжньої системи.
Вдома — тільки в лахмітті: шкода «на себе»
Новий одяг часто залишається «для людей», для публічних виходів, а вдома українці носять затерті халати та старі речі, бо «на себе» шкода витрачатися. Ця звичка теж йде зі СРСР і символізує певний рівень недооцінки себе та власного комфорту. Водночас комфорт у власному домі — це важлива частина щасливого життя і турботи про себе.
«Що люди скажуть?» — основний страх радянської свідомості
Одним із найпотужніших «вірусів» радянської ментальності є страх осуду і надмірна залежність від думки оточення. Страх, що скажуть сусіди, стримує людей від змін, від бажання виділятися чи жити по-іншому. Це уповільнює розвиток особистості та заважає жити повним життям.
Час позбутися цих радянських звичок, які вже не служать людям, а лише гальмують розвиток і обмежують свободу. Українці заслуговують на те, щоб жити без страху і забобонів, цінувати себе і насолоджуватися кожним днем. Життя тут і зараз — це новий курс, який допоможе будувати справжнє майбутнє, вільне від минулих обмежень.