У ексклюзивному інтерв'ю The Times лідер партії "Батьківщина" Юлія Тимошенко висловила різку критику дій західних країн, які, на її думку, використовують війну для встановлення контролю над українською державою. Вона звинуватила міжнародних партнерів у порушенні суверенітету України через механізми зовнішнього впливу, зокрема через НАБУ, САП та інші антикорупційні органи.
Ключові звинувачення:
-
"Під тиском кредитів та фінансової допомоги Захід нав'язав Україні неприйнятний контроль над державними інституціями, банками та монополіями", – заявила Тимошенко.
-
Вона назвала таку політику "жорстокою та несправедливою", оскільки Україна веде війну за європейські цінності, але при цьому стикається з обмеженням власного самоврядування.
-
The Times зазначає, що це найрізкіша критика Заходу від українського політика з початку повномасштабного вторгнення.
Чому Тимошенко порівнює Україну з Афганістаном?
Політик наполягає, що міжнародний нагляд за кадровими призначеннями (до Конституційного суду, Вищої ради правосуддя, антикорупційних органів) може бути виправданим для крихких держав, таких як Афганістан чи Ліберія, але не для України.
"Ми – не провальна держава, як нас намагається показати Кремль. Україна – суверенна європейська нація, яка героїчно бореться за свободу. Ми не Афганістан!" – підкреслила вона.
Хто несе відповідальність за війну?
Тимошенко також звинуватила західних лідерів у трагедії України:
-
"Якщо в 2008 році нас прийняли б до НАТО, війни могло б не бути. Ті, хто проголосував проти, теж несуть відповідальність за загиблих і руйнування".
-
Вона відкинула звинувачення, що її слова грають на руку Кремлю: "Справжнє джерело пропаганди Путіна – це дії самого Заходу".
Що далі?
Заява Тимошенко викликає складні питання про баланс між допомогою та суверенітетом:
-
Чи справді Захід надто активно втручається у внутрішні справи України?
-
Чи можна зберігати партнерство без втрати незалежності?
-
Чи не грає ця критика на руку Росії?
Одне очевидно: Україна не хоче бути "протекторатом", навіть у важкі часи. І ця позиція потребує серйозного обговорення як всередині країни, так і з її союзниками.