Звичні фрази, які ми чули ще зі школи, можуть мати значно глибший і небезпечніший зміст, ніж здається на перший погляд. Український історик та глава Інституту національної пам'яті Олександр Алфьоров у відео на YouTube пояснив, чому одне популярне прислів’я насправді формувало цілу систему мислення — і чому його варто переосмислити сьогодні.
Главред з'ясував, які прислів'я не варто вчити.
Йдеться про відому фразу, яку знають майже всі.
"Я – остання літера в абетці. Я – последняя буква алфавита (рос.)", — нагадав Олександр Алфьоров.
На перший погляд, це заклик до скромності. Але, за словами історика, сенс значно глибший і пов’язаний із пропагандою.
Чому це прислів’я — продукт радянської ідеології
Історик пояснює, що ця фраза не має давнього коріння, як багато хто думає.
"Я зараз з вами доведу, що це прислів'я є нове і воно є одним з елементів російської пропаганди часів СРСР", — наголосив Олександр Алфьоров.
За його словами, поява цього вислову пов’язана із реформами та ідеологією ХХ століття.
Як змінилася абетка і сенс слова "я"
Один із ключових аргументів історика — мовний.
Ба більше, раніше використовувалося інше слово.
"Якщо ми навіть подивимося універсали гетьмана Богдана Хмельницького, або інших гетьманів, або вирази, які кажуть князі, то вони казали не "я", а казали "аз". Аз гетьман Богдан Хмельницький війська Запорозького рукою власною підписую", — навів приклад історик.
Що насправді вкладали у це прислів’я
За словами історика, сенс цієї фрази формував потрібну для системи модель поведінки.
"Тобто, не висовуйся, багато чого не запитуй, не думай про себе, знецінення", — пояснив Олександр Алфьоров.
Це було частиною ширшої ідеології колективізму, де індивідуальність не заохочувалася.
Як це впливало на мислення людей
Історик вважає, що подібні установки мали довгострокові наслідки.
"Людина вже на рівні школи знецінювалася, і вона була не людиною. Вона була роботом", — зазначив він.
Така система виховання, за його словами, пригнічувала ініціативу та творчість.
Чому це актуально сьогодні
Це прислів’я досі залишається у побутовій мові, хоча його походження і сенс мало хто усвідомлює.
"Це надзвичайно небезпечне прислів'я, яке насправді створює з людини звичайний механізм. І, звісно, що коли людина не говорить про себе, коли вона не цікавиться, а росте з колективом, то де взятися видатним художником, видатним поетом, Ну, тільки, звісно, за покликом партії. Отак, друзі, історія одного прислів'я просто перегортає, насправді, всю систему освіти Совєтського Союзу. Будувати, вирощувати німих рабів", — підсумував Олександр Алфьоров.
Історик закликає критично ставитися до подібних висловів і розуміти їхній справжній зміст.