Материнська любов має безліч відтінків. Саме вона формує той зв'язок, який зберігається на все життя. Та буває, що надмірна опіка або емоційна відстороненість перетворюють матір на холодну й чужу для власних дітей.
Такі якості, як байдужість, відсутність тепла чи постійний контроль, можуть стати причиною того, що у старості діти віддаляться й залишать матір на самоті.
Надмірно турботлива мати - гіперопіка
Існує тонка межа між турботою та контролем. Надмірно турботлива мати прагне до кращого. Вона хоче захистити свою дитину від болю, невдач і розчарувань. Але, роблячи так, вона часто позбавляє її можливості рости, робити помилки і вчитися на них.
Систематичний огляд 38 досліджень показав прямий зв'язок між гіперопікою та симптомами тривоги і депресії у дітей. Дослідження виявило, що переважна більшість досліджень підтвердила позитивний зв'язок між надмірно контролюючим та захисним батьківством і негативним впливом на психічне здоров'я дитини, включно з тривогою та депресією.
Уявіть собі дитину, якій ніколи не дозволяють лазити по деревах через страх впасти, або підлітка, якому точно кажуть, що носити, з ким дружити і якою професією займатися. До того часу, коли дитина досягає повноліття, їй все життя говорять, що робити. І що відбувається? Наростає образа. Доросла дитина відчуває, що задихається, і природна реакція - відсторонитися.
Надмірна опіка не виховує вдячність, вона виховує бунтарство. А коли мати старіє, дитина може не відчувати особливого бажання повертатися до стосунків, які більше нагадували клітку, ніж притулок.
Холодна і відсторонена мати
Вона може забезпечити дитину їжею, дахом над головою і навіть найкращою освітою, але якщо вона не в змозі запропонувати тепло, прихильність або емоційну підтримку, дитина росте, відчуваючи себе невидимою і нелюбимою.
Дослідження в галузі психології показують, що "синдром холодної матері" характеризується материнською фігурою, яка є емоційно дистанційованою або недоступною. Ці матері часто створюють психологічну дистанцію, проявляючи мало інтересу або радості від досягнень чи зростання своїх дітей. Ця емоційна холодність може мати тривалі наслідки для психологічного та емоційного благополуччя дитини.
Діти як губки - вони вбирають не лише те, що ми говоримо, але й те, що ми змушуємо їх відчувати. Холодна мати може виростити дитину, яка досягає успіхів у навчанні або професійному плані, але в глибині душі ця дитина несе порожнечу. І коли мати старіє, емоційна дистанція зберігається.
Якщо ж мати не змогла проявити глибинної любові та турботи, дитині може бути надзвичайно важко відчувати або виражати ці почуття у відповідь у зрілому віці, адже вона сама не навчилася, як це - бути любимою.
Тривожна мати
Тривога заразлива. Мати, яка постійно турбується, дратується і не дає спокою своїй дитині, навіть коли вона вже зовсім доросла, створює атмосферу залежності та виснаження.
Мета-аналіз виявив, що діти тривожних батьків мають підвищений ризик розвитку тривожного розладу - відносний ризик 1.76 порівняно з дітьми батьків без тривожного розладу. Дослідження також показало, що тривога передається від батьків до дітей двома способами: коли діти копіюють тривожну поведінку батьків та коли батьки постійно розповідають про небезпеки і навчають уникати різних ситуацій.
Уявіть собі це: 35-річній жінці п'ятий раз за день телефонує її мати, яка в паніці запитує, чи не забула вона замкнути вхідні двері. Або 40-річний чоловік, якому постійно нагадують "бути обережним" і "не ризикувати". З часом це постійне занепокоєння стає тягарем. Доросла дитина відчуває себе пригніченою, і стосунки стають джерелом стресу, а не комфорту.
Стривожена мати може думати, що проявляє любов, але насправді вона демонструє брак довіри. А коли довіри немає, зникає і бажання підтримувати близький зв'язок.
Мати, занурена в себе
Є ще мати, яка ставить своє власне життя понад усе інше. Можливо, вона завжди прагнула до нових стосунків, нової роботи або нової пригоди. Хоча в прагненні до особистого щастя немає нічого поганого, діти повинні відчувати, що вони щось значать.
Три міжнародні дослідження показали, що досвід мати нарцисичного батька має визнані наслідки для психічного та емоційного розвитку дитини та молодого дорослого. Нарцисичне батьківство може негативно впливати на самооцінку дитини, стиль прив'язаності, романтичні стосунки та емоційну стабільність.
Якщо мати відсутня в ключові моменти - на шкільній виставі, на випускному вечорі, у важку хвилину, - дитина вчиться жити без неї. І коли ця дитина виросте, вона може продовжувати жити самостійно, майже не думаючи про матір, яка ніколи по-справжньому не була поруч.
Як говорить стара приказка, "Діти вчаться тому, чим живуть".
Якщо мати була відсутня в житті своєї дитини, то і в дорослому віці дитині може бути важко відчувати глибокий внутрішній обов'язок чи сильне прагнення бути поруч з нею, адже основа для такого зв'язку не була закладена.