Для молодших поколінь така звичка може здаватися незрозумілою, але психологія свідчить, що така поведінка рідко пов’язана лише з грошима.
Майже кожна сім’я знає такого батька. Стілець хитається. Пульт дистанційного керування більше не працює як слід. Вентилятор видає дивні звуки. Замість того, щоб купити нове, він бере в руки викрутку, пише The Economic Times.
Видання додає, що він вивчає проблему, розбирає прилад і наступну годину намагається його полагодити. Іноді йому це вдається, іноді - ні.
Зазначається, що для молодших поколінь така звичка може здаватися незрозумілою, але психологія свідчить, що така поведінка рідко пов’язана лише з грошима.
"Для багатьох батьків ремонт речей стає глибоко вкоріненим способом вираження відповідальності, самоідентичності та турботи. Багато в чому ремонт речей стає мовою кохання", - йдеться в статті.
Чому батьки часто пов’язують ремонт із відчуттям власної значущості
Видання зазначає, що одне з пояснень випливає з теорії ідентичності:
"Люди формують свою ідентичність навколо значущих ролей. Для багатьох батьків однією з важливих ролей протягом усього життя є роль "захисника" або "того, хто вирішує проблеми"".
Видання наголошує, що багаторічна турбота про сім’ю зміцнює цю ідентичність. Пояснюється, що мозок починає пов’язувати цінність із корисністю.
"Ремонт зламаної речі – це не просто виконання завдання. Це виконання ролі, яку людина відточувала протягом десятиліть", - йдеться в статті.
Цей вчинок нібито говорить: "Я все ще можу допомогти, Я все ще можу вирішувати проблеми, Я все ще можу робити свій внесок".
Чому ремонт речей приносить емоційне задоволення
Психологи припускають, що це пов'язано з теорією самовизначення, розроблену психологами Едвардом Десі та Річардом Райаном. Ця теорія пояснює, що люди відчувають себе щасливими, коли задовольняються три потреби:
- Компетентність;
- Автономія;
- Зв'язок.
Видання пояснює, що ремонт речей активує всі три потреби:
"Компетентність виникає завдяки вирішенню проблеми. Автономія – завдяки самостійному виконанню роботи. Зв’язок – завдяки допомозі близьким".
Наголошується, що цей досвід дарує мозку потужне відчуття задоволення. Це одна з причин, чому деякі батьки щиро насолоджуються ремонтом речей.
"Нагорода є не лише практичною, а й психологічною", - пояснюється в публікації.
Чому старші покоління часто по-іншому сприймають цінність
Психологи також обговорюють "менталітет дефіциту". Багато батьків виросли в часи, коли марнотратство ресурсів засуджувалося. Вони часто чули такі фрази: "Якщо не працює, не викидай це, користуйся тим, що вже маєш або бережи свої речі".
"З часом ці уроки глибоко вкорінюються. Навіть коли фінансове становище покращується, такий спосіб мислення часто залишається. Мозок засвоює, що ощадливість – це відповідальна поведінка", - пояснює видання.
Чому предмети часто несуть у собі спогади
Психологи також звертають увагу на "ефект володіння" – концепцію, розроблену Даніелем Канеманом, Джеком Кнечем і Річардом Талером. Люди за своєю природою надають більшої цінності речам, які вже належать їм.
"Стілець для їдальні – це не просто меблі. Він може зберігати спогади про сімейні вечері. Старий годинник може нагадувати комусь про батьків. Сам предмет набуває емоційного значення. Його ремонт здається збереженням невеликої частини сімейної історії.", - зауважує видання.
Чому батьки часто висловлюють любов через дії
Психологи також розглядають теорію інструментальної підтримки. Деякі люди висловлюють прихильність через дії, а не слова. Багато батьків належать до поколінь, яких заохочували демонструвати турботу скоріше діями, ніж словами:
"Замість того, щоб сказати: "Я тебе люблю", вони можуть полагодити велосипед, полагодити дверну ручку, відрегулювати полицю або тихо полагодити зламану побутову техніку, перш ніж хтось це помітить. Сама дія стає емоційним посланням".
Чому сучасна культура створила розрив
Видання констатує, що в сучасному світі на першому місці стоїть зручність.
"Зламані навушники замінюють одразу. Смартфони оновлюють кожні кілька років. До меблів часто ставляться як до чогось тимчасового", - додається в публікації.
Однак багато батьків сформували свої звички в епоху, коли на першому місці була довговічність. Ця різниця між поколіннями іноді призводить до непорозумінь.