Звичайна прогулянка з домашнім улюбленцем несподівано перетворилася на сюжет голлівудського фільму, коли з-під шару бруду собака відкопав іржаву бляшанку, яка назавжди змінила життя родини та шокувала істориків.
У штаті Каліфорнія звичайне подружжя під час вигулу собаки на своїй території виявило унікальну історичну схованку, яка отримала назву «Скарб Седл-Рідж». Знахідку століття зробили ще у 2013 році, проте деталі того, як люди відкопали 1411 старовинних золотих монет в іржавій бляшанці, продовжують дивувати світ і сьогодні.
Про цю дивовижну історію та загадкове походження мільйонного скарбу розповідає Daily Galaxy.
Від однієї монети до металошукача
Усе почалося з того, що чоловік та жінка помітили стару металеву банку, яка стирчала із землі на знайомому маршруті. Вони принесли її додому, відкрили кришку і несподівано побачили крізь бруд золоту двадцятидоларову монету. Протягом наступних двох тижнів американці ретельно обстежили ділянку металошукачем і знайшли загалом вісім таких контейнерів.
Номінальна вартість усіх знайдених грошей становила близько 28 тисяч доларів, але їхня реальна ринкова ціна для колекціонерів сягнула 10 мільйонів. Монети карбувалися в період з 1860-х до 1890-х років, а різний ступінь зношеності банок свідчить про те, що скарб, ймовірно, ховали частинами в різний час.
Таємниця власника та доля грошей
Походження цього золота досі залишається невідомим, хоча сама ділянка розташована неподалік від епіцентру каліфорнійської золотої лихоманки. За словами провідного нумізмата Девіда Маккарті, у ті часи люди часто закопували свої заощадження через відсутність доступу до надійних банків.
«Якщо у вас було 10, 20, 30 тисяч доларів золотом, які ви накопичили з часом, ви не залишите їх у своєму будинку», — пояснив експерт.
«Якщо ви не маєте банку, щоб покласти туди гроші, єдиний логічний вибір — закопати їх у землю. Це досить типова людська поведінка», — додав нумізмат.
Зрозумівши цінність знахідки, подружжя вирішило продати більшість монет через інтернет-платформу Amazon, розрахуватися з боргами та передати частину коштів на благодійність. Кілька екземплярів вони залишили собі як сімейні реліквії, а дві унікальні золоті монети 1888 та 1892 років пожертвували до Смітсонівського інституту.