Кожен, хто хоч раз у житті бачив або збирав класичну картоплекопалку-гармату (вона ж potato cannon), знає її головний мінус. Один постріл — і ти знову змушений шомполом заштовхувати наступну бульбу в ствол, втрачаючи дорогоцінний час. Але що, як перетворити цю розвагу на справжню зброю масового овочевого ураження?
Автор YouTube-каналу Current Concept вирішив піти ва-банк і створив те, що багато хто вважав неможливим — повністю автоматичну картопляну гармату зі стрічковим живленням.
Крок 1: Апгрейд «бульбомета» та перші факапи
За основу винахідник взяв стару пневматичну гармату, яка свого часу створювалася для швидкого нарізання салатів, а потім була модернізована для стрільби пластиком. Тестовий запуск звичайною картоплиною показав, що система ще жива. Правда, не обійшлося без курйозів:
«Під час одного з тестів я випадково забув дерев’яний шомпол прямо в стволі. Слава богу, ця двометрова дерев’яна стріла пролетіла повз мене і не збільшила кількість анатомічних отворів у моєму тілі на 50%. Вона лише ледь не рознесла мій улюблений верстак».
Переконавшись, що конструкція працює, автор вирішив її повністю переробити. Нова камера тиску отримала значно солідніший, «гарматний» вигляд. І хоча візуально вона здавалася меншою за довжиною, закони фізики нагадали: об’єм і діаметр труби вирішують більше, ніж її довжина. Перші ж постріли при тиску в 60 PSI (близько 4 атмосфер) почали залишати солідні дірки в мішенях, а на 80 PSI гармата почала буквально змінювати погоду на задньому дворі, наповнюючи повітря стійким ароматом свіжого картопляного пюре.
Крок 2: Кулеметна стрічка з «золотими» гільзами
Наступний етап — реалізація стрічкового живлення. Для цього автор розробив спеціальні картриджі (гільзи), надруковані на 3D-принтері з пластику під золото, куди безпосередньо вставляється картопля. Задум полягав у тому, щоб протягувати цю стрічку між камерою високого тиску та стволом, фіксуючи кожен патрон перед пострілом.
Щоб стрічка рухалася, спочатку була створена зіркоподібна шестерня, але виникли проблеми з центруванням. Після кількох годин інтенсивного 3D-моделювання з’явився новий механізм: стрічка заправляється, кришка закривається — і патрон надійно блокується в потрібній точці.
Для збирання рами автор замовив на eBay готовий комплект сталевих профільних труб, які зварив докупи. Щоправда, і тут не обійшлося без болю:
«Я примудрився приварити довгу деталь поверх короткої, хоча на 3D-моделі чітко було видно, що її треба варити збоку. Матір рідна… Довелося брати болгарку, радісно спилювати шви, відламувати задню частину і зварювати все наново».
Крок 3: «Великий Стів» та пневматичні поршні
Прокручувати таку важку стрічку вручну — не варіант. Тому в хід пішов величезний кроковий двигун, який автор ніжно назвав “Big Steppa” (Великий Стів). Завдяки контролеру із закритим контуром (PID) мотор зміг рахувати кроки і зупиняти стрічку з точністю до міліметра.
Але з’явилася інша проблема — величезні щілини між рухомою стрічкою, стволом і камерою. Якщо просто випустити повітря, воно розійдеться врізнобіч, а картопля навіть не поворухнеться. Вирішенням стали зсувні герметизуючі муфти, які працюють за наступним алгоритмом:
- Кроковий двигун подає картридж із картоплею на лінію вогню.
- Пневматичні поршні під тиском і напругою 12 В стискають муфти, забезпечуючи повну герметичність.
- Відбувається постріл (картопля вилітає на швидкості Мах 5).
- Поршні розтискаються, звільняючи стрічку.
- Цикл повторюється.
Фінальний штрих — встановлення всієї цієї 20-кілограмової конструкції на поворотну платформу та саморобний триногий штатив.
Бойове хрещення: чи працює автоматичний картоплемет?
Перший запуск закінчився кулеметним заклинюванням (jam): через занадто низький тиск картоплина просто застрягла посеред ствола. Але варто було підняти тиск до 60 PSI та замінити повітряний шланг на товстіший (щоб камера встигала наповнюватися між циклами), як гармата ожила.
Апарат видав упевнений темп стрільби — приблизно **один постріл кожні 6 секунд**. Не кулемет Minigun, звісно, але для картоплі, що летить за рахунок стисненого повітря — результат вражаючий!
Фінальний тест по банках із газировкою показав, що хоч система рухомих муфт і втрачає частину тиску (швидкість снарядів впала порівняно з початковими тестами), руйнівна сила все одно залишається солідною. Банки розліталися на шматки під гучні оплески самого автора.
Блогер визнає: концепт працює, виглядає максимально епічно і футуристично, але це ще не ідеал, якого він прагнув. Швидкість перезаряджання та герметичність потребують доопрацювання. Тому попереду на нас чекає повний редизайн системи в наступному відео.
