Настання весни може принести не лише добрі наслідки, особливо для гіпертоніків. Тому лікар-кардіолог Анна Солощенко попереджає, що при гіпертонічних кризах не слід додавати щоденні ангіпертензивні препарати, а приймати ліки короткої дії під язик.
Також не можна різко знижувати тиск. А якщо кризи часті й погано локалізуються, потрібно якнайшвидше відвідати кардіолога для корекції схеми лікування. Але є ще одна річ, якої не варто робити у цій ситуації.
«Всі ми знаємо, що гіпертонічна хвороба — це хронічне захворювання. Але воно має часто кризовий перебіг. Спровокувати загострення гіпертонії можуть багато факторів — зміна погоди, стрес, магнітна буря, вживання солі, недосипання тощо. Природно, на тлі правильно підібраних антигіпертензивних препаратів кризи будуть не дуже частими та легко локалізуватись прийомом препарату «на швидку допомогу» під язик. Та часом цього недостатньо, треба міняти лікування. Або посилювати прийом звичайних препаратів чи навіть переходити на сильніші.
"Але іноді криз — це не короткочасне підвищення тиску, а ціла низка підвищень. Він може тривати й тиждень, якщо вчасно не звернутися за професійною допомогою. А коли пацієнт звертається до лікаря, той, не довго думаючи, скасовує препарати, які людина приймає тривалий час і призначає нові. Така ситуація може призвести до дуже неприємних наслідків», — застерігає Анна Солощенко.
Вона пояснює, що всі антигіпертензивні препарати працюють накопичувально. Тобто вони 2-3 тижні накопичуються в організмі, а потім починають працювати на повну силу. Але й швидко виводяться з організму під час припинення прийому. Тому в розпал загострення гіпертонії, серед низки кризів не слід скасовувати «нормальні препарати, які вже накопичилися і працюють (хоч і погано)», говорить кардіолог. Тому що немає часу чекати, поки накопичаться нові ліки, нехай і сильніші. Адже тиск тут і зараз підвищується до високих цифр щодня. Тому в таких ситуаціях Анна Солощенко радить додати ще один препарат, сумісний із вашим — дати можливість кризу піти, новому препарату накопичитися, а потім вже на тлі стабільного перебігу за необхідності змінювати схему.
Лікар розповідає, які препарати додають найчастіше. Це блокатор кальцієвих каналів (амлодипін або лерканідипін), калійзберігаючий діуретик (спіронолактон або еплеренон), бета-блокатор, якщо підвищується пульс (бісопролол або небівалол), або навіть альфа-блокатор, якщо цифри дуже високі (наприклад, доксазозин). Кардіолог наголошує, що це повинні бути сумісні препарати і не однієї групи («це шкідливо і не принесе результату»).
Анна Солощенко підкреслює, що з таким завданням впорається тільки грамотний лікар, не варто це робити самостійно.