Вчені з Університету Маямі дійшли висновку, що ключові генетичні програми, які сприяють довголіттю, працюють не довше за середній вік.
Автори роботи вивчили активність відповідальних за протистояння старінню генів у зразках тканин, наданих людьми різних вікових категорій.
Результати аналізу показали, що антивікові системи людини перестають працювати до 50-60 років.
Проблема, як мовиться в дослідженні, криється в білку, який називається «мішень рампіцину ссавців» — він відповідає за багато ключових клітинних процесів, включаючи ріст і поділ клітин.
Як стверджують вчені, система регулювання програм старіння у людей набагато вища, ніж у багатьох інших видів.
Так сталося внаслідок еволюції: організм мав навчитися забезпечувати людині довге життя.
Але не настільки довгу, якої люди досягли до теперішнього часу.