За даними вчених, понад 80% думок, що виникають у нашій свідомості, повторюються протягом дня. І більшість із них, як не сумно – негативні чи тривожні.
А іноді в голову і зовсім спадає щось настільки відразливе і жахливе, що тобі здається, ніби ось-ось збожеволієш. І найнеприємніше в таких думках те, що, хоча вони, як правило, абсолютно ірраціональні, мозок починає щомиті їх прокручувати мимо нашої волі, і чим сильніше ми намагаємося їх позбутися, тим міцніше вони до нас «прилипають». Поступово в людини може навіть розвинутися обсесивно-компульсивний розлад, при якому він змушений щоразу здійснювати безглузді дії, щоб позбутися думок, що його мучать (спойлер — це не допомагає).
Платівку заїло: що таке нав’язливі думки?
«Нав’язливі думки – це ситуації, які ми обмірковуємо тривалий час без мети чи можливості знайти рішення для них, – пояснює гіпнокоуч . – Не знаходячи його, ми розкручуємо в голові те саме твердження чи картинку, відтворюємо у своїй уяві якісь можливі варіанти розвитку подій, що могло б статися, якби ми вчинили так чи інакше. Однак саме такий вид розумової діяльності, на відміну від плідного і творчого процесу мислення, не призводить до будь-якого рішення і не приносить користі, залишаючись пережовуванням одного і того ж».
Зазвичай нав’язливим думкам піддаються люди із заниженою самооцінкою, високою тривожністю та відсутністю впевненості, каже кандидат психологічних наук. «Людині складно подолати свої страхи, які, навіть будучи надуманими, на рівні підсвідомості починають посилюватися і сприймаються нашим мозком як реальна проблема. На боротьбу з нав’язливими станами людина витрачає неймовірну кількість сил і виснажується, що посилює тривогу і призводить до депресивних станів. Тригерами до виникнення нав’язливих думок часто служать ситуації, де необхідно ухвалити рішення, в якому людина сильно сумнівається, або травмуючі ситуації, які вона не змогла «перетравити», – каже психолог.
Крім того, дуже часто нав’язливим стає страх завдати шкоди собі чи іншим людям, незважаючи на те, що жодних реальних передумов до цього немає. «Нав’язливі думки можуть виявлятися у вигляді ідей стрибнути з висоти, страху незачинених дверей або переживання про залишену включену праску, страху вилаятися, тобто зробити неприязний вчинок, страху заподіяти шкоду собі чи оточуючим. Наочним прикладом є самогубство відомого психолога Отто Вайнінгера, який сказав перед смертю, що «краще я вб’ю себе, ніж інших людей», – розповідає лікар.
Психіка «вивантажує» все у тіло: як нав’язливості шкодять організму?
«В основі тривожних нав’язливих думок лежать негативні сценарії розвитку подій. Цей спосіб мислення переважає оптимістичний завдяки процесу еволюції. Згідно з цією теорією розвитку людства, люди завжди були готові протистояти небезпекам для збереження життя та потомства. Інстинкт самозбереження змушував наших предків заздалегідь прораховувати всі неймовірні події, захищаючись від загроз, що дозволило їм вижити в небезпечному світі первісних людей. Тож песимізм та тривожність еволюційно виправдані. Інша річ, що, переростаючи у хронічні тривоги, вони ще більше шкодять нам, викликаючи також смертельно небезпечні хвороби», – каже лікар.
Переходячи в психосоматику, затяжні стреси шкодять насамперед серцево-судинній системі, зазначає фахівець. «Через гормон кортизолу судини звужуються, постачання киснем крові знижується, мозок страждає від гіпоксії, серце – від зайвого навантаження, і результат очевидний. Хвороби серцево-судинної системи, згідно зі статистикою ВООЗ, знаходяться на першому місці серед причин смертності населення. Варто пам’ятати, що у психіки немає іншого інструменту, окрім як вивантажити всі проблеми у тіло. І ми починаємо хворіти замість того, щоб навчитися розвантажувати свої думки за допомогою відомих методик та психотерапевтичних практик», – пояснює експерт.
Звичайно, нав’язливі думки можуть бути й відносно невинними. Скажімо, у вас в голові весь день крутиться та сама мелодія, яку ви ніяк не можете прогнати – це теж свого роду нав’язливість, яка може бути реакцією мозку на стрес, каже психолог, гіпнотерапевт Нонна Газзаєва . Ну а страх невимкненої праски чи незачинених дверей взагалі хоч раз наздоганяв кожного.
«Однак якщо такі думки, що повторюються, трапляються досить часто і стають причиною серйозних проблем, можна говорити про наявність у людини неврозу нав’язливих станів, або по-іншому обсесивно-компульсивного розладу», – говорить лікар.
За словами психолога, обсесії бувають кількох видів:
- нав’язливі сумніви (як у прикладі з праскою):
- нав’язливі спогади (як правило, ті, які ми, навпаки, хочемо забути);
- різні фобії (страх заразитися якою-небудь хворобою або страх комах тощо);
- нав’язливі роздуми (наприклад, людина завжди щось у голові чи обмірковує питання, які мають рішення).
«Нав’язливі думки з часом призводять до нав’язливої поведінки, у людини формуються компульсії (нав’язливі дії)», — додає лікар.
Фізична робота, антидепресанти та гіпноз: як позбутися нав’язливих думок?
Працювати з нав’язливими думками можна по-різному. У багатьох випадках людина може впоратися з ними самостійно, стверджує лікар.
«За ідеєю Крістана Шрайнера, можна виписати всі найжахливіші та безглузді страхи на папір, а потім викреслити все несуттєве. За Юнгом, спробуйте подивитися своєму страху у вічі. При думці про незачинені двері дайте собі установку: «Я довіряю собі і зробив усе правильно». Це буде ключовим рятівним елементом у боротьбі між страхом та довірою до самого себе. Спробуйте змінити рамки сприйняття: із нав’язливих негативних станів переведіть фокус на ресурсні стани у момент кризи. Згадайте яскраві позитивні моменти з минулого і подумки пориньте в них, переживайте позитивні емоції наново», – радить психолог.
«Крім того, є техніка дихання, за якої більш короткий вдих із затримкою дихання чергується з подовженим видихом. Відновлення дихання спричинить і відновлення психічної рівноваги. Згідно з технікою медитації, ляжте на підлогу і дайте собі установку максимально розслабитися. Сидячи перед свічкою, вдихайте і вбирайте очищувальну «енергію» вогню. Ну, а якщо можете взяти участь у груповому занятті, то допоможе психодрама, де у вашій присутності учасники розіграють сцену вашого страху та покажуть ситуацію з боку», – каже лікар.
Також допомагає елементарне заняття побутовими справами. Завантажте себе завданнями, які необхідно виконати зараз – це гарантовано допоможе розвіятися.
«Якщо раптом тривожні думки не дають заснути, тоді краще підвестися і зайнятися чимось фізично втомливим. Через моторику та фізичні рухи ми підсвідомо розберемо те, що нам не подобається, і позбудемося непотрібного, вийшовши на правильну і потрібну для нас відповідь, яка приховує від нас нашу свідомість. Тут варто згадати, що тіло не обдуриш», – зазначає лікар.
Коли нав’язливі стани набувають важкої форми, доводиться вдаватися до психотерапії та прийому ліків. Але найкраще, на думку лікаря, із цією проблемою справляється гіпноз.
«Цей розлад лікують медикаментозно (антидепресанти) та за допомогою психотерапії, використовуючи когнітивно-поведінковий підхід. Однак, на мій погляд, найшвидшим і найефективнішим способом лікування нав’язливих думок і нав’язливих станів є гіпноз. Занурюючи людину в транс, ми маємо можливість обійти її захисні механізми і безпосередньо працювати з її підсвідомістю. Адже саме у підсвідомості формуються та коригуються всі наші автоматичні думки та реакції», – каже гіпнотерапевт.