Прізвища часто вказують на походження людини. Так прийнято вважати, що ті, чиє прізвище закінчуються на -ов чи -ев є росіянами. Втім, насправді не все так однозначно.
Якщо звернути увагу на українські прізвища більш прискіпливо, можна помітити, що існує величезне різноманіття притаманних нашій мові закінчень для родових імен. Їх буквально десятки, список не вичерпується суфіксом -ко. Перелік і приклади можна знайти, наприклад, у Вікіпедії. І серед них є, зокрема, суфікс -ов і його варіант -ев (-єв).
Належать вони до найчисленнішої, першої групи суфіксів. З їхньою допомогою утворюються прізвища, що вказують на когось із предків особи – батька чи діда основоположника роду. Це може бути його ім’я – Михайлов, Федоров (тобто син Михайла, Федора), професія – Ковальов, Шевцов (тут варто звернути увагу, що обидва приклади утворені від українських назв професій "коваль" та "швець"), прізвисько – Хрущов, Гарбузов, місце походження – Дібров, Донцов і так далі.
Фактично, всі ці прізвища утворюються за тим же принципом, що і присвійні прикметники, які в українській мові можуть мати суфікс -ів. До речі, він теж зустрічається в українських прізвищах – Андріїв, Федорів, Романів, тощо. Проте, прізвища на -ов/-ев зберегли етимологічне -о, -е також у формі називного відмінка. Причинами, чому так сталось, мовознавці називають традицію, яка збереглась у власних назвах, а також той факт, що значна частина сучасної України входила до складу Російської імперії, де документація велась російською мовою.
Тим не менше, суфікс -ов/-ев, який зустрічається у прізвищах, мовознавці закликають не асоціювати виключно з Росією. Його можна знайти і в інших слов’янських мовах, зокрема у болгарській, чеській, македонській, тощо.