Іноді посадка однієї-єдиної рослини створює в саду більше проблем, ніж десяток бур’янів. Деякі види мають таку потужну кореневу систему або здатність до самосіву, що зупинити їх майже неможливо. І замість доглянутого саду ви отримаєте хащі і нескінченну боротьбу за територію.
Вам може здатися, що це просто симпатичний кущик чи корисна зелень. А потім раптом з’ясовується, що рослина вирішила жити за своїми правилами: повзти туди, де її не садили.
Ось перелік рослин, з якими краще бути дуже обережними.
Обліпиха
Зовні – ошатна, по суті – корисна. Але окрім цього вона – справжня загарбниця. Її коренева система розгалужується на кілька метрів убік і може виринати будь-де: посеред газону чи в сусідському дворі. Ці пагони жорсткі, колючі, зупинити їх складно. Через кілька років обліпиха стає справжньою мережею з відростків, а не окремим деревом.
М’ята
Запашна м’ята в саду – класика жанру: не завадить мати кущик на випадок, якщо захочеться освіжаючого чаю або влітку – коктейлю. Аби ж то кущик! Її кореневища розповзаються на всі боки, формуючи нові кущики там, де ви їх навіть не уявляли.
Через два роки м’ята може вирости у грядках, у клумбі, у доріжках і навіть пробиватися між плитками. Чим ніжніша поруч культура, тим швидше вона зникне під м’ятним тиском.
Канадський золотарник
Пишний, ефектний і абсолютно некерований. Один кущ здатен висипати стільки насіння, що наступного року вся ділянка перетвориться на жовтий океан. До цього додаються корені, які теж активно захоплюють простір. Золотарник без зупинки витісняє сусідів і поселяється абсолютно скрізь.
Купена
Вона чудова росте в тіні, де мало що приживається, за що її й цінують садівники. Однак відведеним для неї куточком купена не любить обмежуватися й швидко починає розширювати свої володіння. Вона має таке потужне коріння, що не залишає шансу таким же любителям тіні – витісняє хости, астильбу, папороті. А коли купена розростається, викопати її, не жертвуючи іншим рослинами, практично неможливо – коренева плита єднає весь квітник.
Барбарис Тунберга
Цей декоративний кущ багато хто садить уздовж доріжок або як живопліт. Проблема в тому, що барбарис дає величезну кількість насіння, яке чудово сходить. Через кілька років навколо основного куща з’являються десятки «діток» – колючих, міцних і дуже живучих. Вони проростають навіть у щільному газоні, і викорчувати їх непросто: корені глибокі, а пагони неймовірно жорсткі.
Хміль
Здається чудовою ідеєю для вертикального озеленення. Але тільки до того моменту, коли його корені почнуть розбігатися в різні боки. Хміль виростає стрімко, ламає опори, піднімається на дерева й господарські споруди. Через два-три роки з’ясується, що це не декоративна рослина, а спражній повзучий монстр, який проростає навіть там, де це здається неможливим.
Садівники радять добре подумати, перш ніж садити хоча б одну рослину з цього списку. З ними ви ніколи не матимете спокою.